Рух Опору в Україні

Рух Опору — антифашистський національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти німецьких, італійських японських окупантів та їхніх союзників.

Радянська течія

— Партизанський рух (1942 р.

— Підпільний рух (діяльність в Україні в роки війни 23 обкомів КП(б)У та 9 підпільних обкомів комсо­молу, усього діяло понад 3,5 тис. підпільних ор­ганізацій і груп).

Форми боротьби:

— диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв'язку, доріг, мостів;

— розгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо;

— збір розвідувальних даних;

— розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів;

— визволення військовополонених та порятунок людей від вивезення на каторжні роботи до Німеччини;

— рейди в тил ворога.

У результаті партизанський та підпільний рухи перетворилися на важливий чинник перемоги над ворогом.

Національна течія

— Оунівський рух, у якому в 1940 р. відбувся розкол на ОУН(М) на чолі з А. Мельником та ОУН(Б) на чолі з С. Бандерою. Члени ОУН не зійшлися в по­глядах на методи досягнення мети — створення незалежної України: бандерівці робили ставку на власні сили й активні методи боротьби, а мельниківці покладали великі надії на Німеччину.

— Бандерівці у згоді з німецьким командування ство­рили батальйони «Роланд» (на чолі з Є. Побігущим) та «Нахтігаль» (на чолі з Р. Шухевичем).

— 30 червня 1941 р.— прийняття у Львові «Акта проголошення відновлення Української держави » та формування уряду на чолі з Я. Стецьком (Гітлер виступив проти самостійної Української держави; новостворений уряд був розігнаний, С. Бандерата Я. Стецько заарештовані).

— 5 жовтня 1941 р. — створення мельниківцями у Києві Української національної ради на чолі з М. Величковським, яку розглядали як пе­редпарламент майбутньої Української держави (у листопаді 1941 р. її діяльність була забороне­на гітлерівцями).

— Осінь 1941 р. — репресії проти оунівців і як на­слідок — перехід оунівців до боротьби з німцями.