Розвиток сільського господарства
Досягнення:
— зростання капіталовкладень в аграрний сектор; зростання цін на сільськогосподарську продукцію при державних закупівлях;
— зведення гарантованої оплати праці колгоспників за тарифними ставками;
— установлення твердих цін для державних закупівель на 6 років і надбавка 50 % до закупівельної ціни на позапланову продукцію;
— зменшення податку з колгоспів;
— механізація сільськогосподарського виробництва (посівні та збиральні машини, автодоїлки тощо);
— зниження цін на сільськогосподарську техніку та запчастини до неї;
— завершення електрифікації колгоспів та радгоспів, зменшення тарифів на електроенергію для виробничих потреб села;
— послаблення адміністративних заходів проти підсобних господарств тощо.
Кризові явища:
— розростання апарату управління сільським господарством;
— жорстка централізація управління, некомпетентне втручання центру в місцеві справи;
— нераціональне використання капіталовкладень; низька віддача від вкладених коштів (на початку 80-х років 40% колгоспів і радгоспів УРСР були нерентабельними або збитковими);
— недостатня кількість і низька якість сільськогосподарської техніки; нестача міндобрив, хімічних засобів захисту рослин тощо;
— низький рівень впровадження в аграрному секторі нових наукових розробок;
— нераціональне використання земельних ресурсів (непродумана меліорація, віддача найкращих чорноземів під забудову, прокладання на родючих землях шляхів, створення водосховищ тощо); скорочення посівних площ;
— недбала переробка та зберігання врожаю; результатом була щорічна втрата третини овочів і фруктів, 10 % зерна;
— недостатній розвиток соціальної сфери села, відтік молоді в міста; поява неперспективних «умираючих» сіл (з 1966 до 1985 р. з мапи УРСР зникло понад 1,5 тис. сіл);
— загалом низькі матеріальні стимули сільськогосподарської праці;
— падіння темпів виробництва (на 1985 р. приріст сільськогосподарської продукції в УРСР складав лише 0,5 %, тобто менше, ніж приріст населення.
Керівництво країни намагалося спинити загрозливі тенденції в економіці (постанови численних пленумів про поліпшення ефективності промисловості та сільського господарства, нові гасла на кшталт «Економіка повинна бути економною », прийняття Продовольчої програми тощо), але колгоспно-радгоспна система й адміністративно-командні методи управління економікою вичерпали себе. Необхідні були докорінні соціально-економічні зміни.