26. Розвиток культури України в другі половині XIXст.

Загальна характеристика

Розвиток культури відбувався за умов існуван­ня імперських режимів, денаціоналізації та асиміляції українського народу. Вплив територіальної роз'єднаності українських земель.

Рушійною силою культурного розвитку стала діяльність національно свідомої інтелігенції. Значна роль меценатів — цукрозаводчиків Терещенків, Симиренків, які виділяли мільйонні кош­ти на відкриття шкіл, утримання закладів охорони здоров'я, матеріальну підтримку діячів культури, діяльність театрів тощо.

Основні здобутки

Освіта. Початкова освіта

УНаддніпрянській Україні:

Позитивний вплив рефор­ми 1864 р.;

—початкові народні учили­ща;

—шкільним навчанням охоплена третина ук­раїнських дітей;

— земські, приватні, цер­ковні школи; недільні, вечірні школи для дорослих; Емським указом (1876 р.) заборонено освіту україн­ською мовою

На західноукраїнських землях

— Дозволено навчання ук­раїнською мовою;

— поширення шкільної ме­режі та видання україн­ських підручників зав­дяки діяльності «Про­світи»

з 1869 р. встановлено обов'язкове навчання дітей від 6 до 14 років; через брак шкіл та тяжке матеріальне становище 67 % українців були не­письменними в 1890 р.; малокваліфіковані вчителі Середня освіта

У Наддніпрянській Україні

Класичні 8-річні гімназії та 6-річні реальні училища — російськомовні; обмежений вступ євреїв, вихідців з нижчих верств насе­лення; висока плата за навчан­ня;

з 1870 р. працюють жіночі гімназії та 4-річні прогімназії; кількість середніх навчальних закладів незначна й не могла охопити всіх бажаючих; інститути шляхетних дівчат, кадетські корпуси приймали тільки дітей дворян

На західноукраїнських землях

— Гімназії діяли тільки у Львові та Перемишлі;

— мова навчання — польська, угор­ська, німецька;

— українські учні становили лише 16%;

Незадовільний стан середньої освіти на Буковині та Звкарпитті.

Вища освітадоступна переважно представникам панівних класів, ведеться російською, польською, німецькою мовами.

— У Наддніпрянській Україні Крім Харківського та Київського, відкрито Новоросійський універ­ситет в Одесі (1865 р.), Харківський, Київський політехнічні інститути, Ніжинський юридичний ліцей, Вище гірниче учи­лище в Катеринославі;

певний час працювали вищі жіночі курси в Києві (1878 р.)

На західноукраїнських землях Відкрито Чернівецький університет, Львівський політехнічний інститут, Академію ветеринарної медицини у Львові; заснування кафедри істо­рії України у Львівсько­му університеті Наука. Природничі науки:

— О. Ляпунов працював над проблемами стійко­сті й рівноваги руху механічних систем;

— І. Мечніков відкрив явище фагоцитозу — по-. глинання клітинами організму мікробів, ство­рив теорію утворення багатоклітинних ор­ганізмів з одноклітинних;

І. Мечніков не знайшов підтримки в Росії, виїхав до Парижа і став |першим українцем, який отримав Нобелівську премію.

— М. Гамалія створив разом з Мечніковим першу в Росії та другу в світі бактеріологічну станцію (1886 р.);

— Ю. Шимановський винайшов чимало медич­них інструментів, працював над проблемами хірургії;

— /. Пулюй відкрив рентгенівське випромінюван­ня; у співпраці з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким переклав українською мовою Псалтир та Євангеліє. Гуманітарні науки:

— М. Костомаров започаткував наукове вивчен­ня історії України із залученням вітчизняних та закордонних архівів («Богдан Хмельниць­кий»);

— В. Антонович обґрунтував національну особ­ливість минулого українського народу («Про походження козацтва», «Бесіди про часи ко­зацькі на Україні»);

— М. Грушевський у 1898 р. випустив перший том десятитомної «Історії України-Русі», яка залишається найґрунтовнішим дослідженням з історії України;

— Д. Яворницький в «Історії запорозьких ко­заків» проаналізував багатий матеріал з цьо­го питання. 3. Мовознавство і література.

— Праця видатних мовознавців О.

— З'явилися нові теми — майнове розшару­вання селянства, життя робітників, по­шук інтелігенцією свого місця в суспільстві, соціальна і національна боротьба.

— Посилюється публіцистичність художніх творів.

— Видатні українські літератори:

• П. Куліш роман «Чорна рада»;

• Панас Мирний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні? »;

• /. Франко поеми «Марійка», «Наймичка», вірші «Каменярі», «Вічнийреволюціонер»;

• Леся Українка поеми « Кам 'яний господар », драма-феєрія «Лісовапісня»;

• В. Стефаник новели з життя західноукраїн­ського селянства. 4. Театр.

Драматурги: М. Старицький «За двома зайця­ми», «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка»;

М. Кропивницький «Дай серцю волю, заведе в не­волю» ;

І.Карпенко-Карий «Мартин Боруля», «Наймич­ка», «Сто тисяч».

Театри: аматорські; перша українська про-фесійнатрупа—львівська(1864р.),у Наддніпрян­щині — Товариство українських акторів (Єлиса-ветград, 1882 р.) під проводом М. Кропивницького, згодом — М. Старицького. Актори: М. Садовський, М. Заньковецька, П. Саксаганський, М. Садовська-Барлотті. 5. Музика.

Опери: С. Гулак-Артемовський «Запорожець за Дунаєм»; П. Сокальський «Мазепа», «Бог­дан Хмельницький»; М. Лисенко «Різдвяна ніч, Утоплена», «Тарас Бульба», «Пан Коць-кий».

— М. Лисенко обробив понад 600 зразків ук­раїнського музичного фольклору.

— Пісня М. Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмерла У країни...» виконувалася як національний гімн, а з 2001 р. є Державним гімном України. 6. Архітектура.

— Зростає потреба в будівництві заводів, банків, бірж, готелів, театрів, музеїв тощо.

— Використання нових матеріалів (бетону, залізо­бетону, заліза).

— Змішування різноманітних архітектурних стилів — еклектизм.

— Видатні архітектурні пам'ятки — Володи-мирський собор у Києві (архітекторО. Бе-ретті); будинок Київського політехнічного інституту (архітектор О. Кобєлєв); житлові та громадські споруди в Харкові архітек­тора О. Бекетова; будинок Львівського політехнічного інституту (архітектор 70. Захаревич), Оперний театр у Львові (архітектор 3. Горголевський). 7. Образотворче мистецтво.

Скульптура: монументальна — споруджен­ня пам'ятників (пам'ятник Б. Хмельницькому в Києві, 1853 р., скульптор М. Мікешин); малі форми — скульптор Л. Позен (композиції «Коб­зар», «Скіф», «Запорожець у розвідці»).

Живопис:

— жанровий (М. Пимоненко «Весілля в Київській губернії»; К. Костанді «В люди»; М. Ярошенко «Всюди життя»; І. Рєпін«3апорожці пишуть листа турецькому султа­ну»);

— пейзажний (А. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»; С. Васильківський «На Харківщині»);

— портретний (Т. Копистинський, І. Труш).