Російський визвольний рух в Україні
Радикалізм — політична течія, прихильники якої вимагали проведення демократичних реформ; для їх здійснення вони готові були до збройної боротьби проти влади.
Різночинці — «люди різного чину і звання», вихідці з купецтва, міщанства, селянства, духовенства, чиновництва, які займалися | розумовою працею.Мета:створення справедливого суспільного ладу на базі селянської громади й кооперативних майстерень.
«Земля і воля» (1861 р.), яка намагалася підняти селянське повстання, проте безуспішно. Національним питаннямне цікавилися, сподіваючись на відсутність національного гноблення в соціалістичному суспільстві. Проте українці також брали участь у роботі «Землі і волі» (А. Красовський, А. Потебня).
2. 70—80-ті роки — діяльність народників(російські організації— «чайковці», «Земля і воля»).
Мета:розбудова соціалістичного суспільства. Основні ідеї:
— селянство готове до повалення самодержавства і побудови соціалізму, йому необхідна тільки організаційна допомога;
— соціально-економічні та національні проблеми будуть розв'язані шляхом всеросійської соціальної революції. До того часу національно-визвольні прагнення є неактуальними і шкідливими. Народницькі організації
Гуртки | Рік заснування | Діяльність |
«Чайковці» (діяли в Києві та Одесі) | 1872 | — Пропаганда серед робітників та селян, політичні диспути; — 1874 р. — масове «ходіння в народ». Народники влаштовувалися працювати в населених пунктах, читали учням і селянам заборонену літературу, твори Т. Шевченка, М. Вовчка, І.' Котляревського, розповідали |
«Київська комуна» | 1873 | про козацьку добу в Україні, проводили бесіди на революційні теми. Проте підняти селян на боротьбу з самодержавством не вдалося, почалися масові арешти |
«Південнібунтарі» (Одеса) | 1875 | «Чигиринська змова» 1877 р.: народники спробували спровокувати селян Чигиринського повіту на повстання, Нібито схвалене царем. Створено нелегальну селянську «Таємну дружину», до якої увійшла тисяча осіб. Змову було розкрито, учасників заарештували |
Із 1878р. народники переходять до політичного терору. Так, було вбито харківського губернатора за те, що в місцевих тюрмах жорстоко поводилися з політичними в'язнями. Поліція розгромила найбільші гуртки, їхні лідери були засуджені до каторги або страчені.
1879р. — розкол «Землі і волі» на дві організації, що мали осередки в Україні:
— «Чорний переділ»продовжував агітаційну роботу з підготовки революції;
— «Народна воля»зосередилася на підготовці вбивства царя, вважаючи, що ця подія призведе до революції. У 1881 р. народовольці вбили Олександра II, та революція не розпочалася. Організатори вбивства були страчені (А. Кібальчич, А. Желя-
бов, С. Перовська), на початку 80-х років XIX ст. народницькі організації розгромлені.