28. Революційні події в Україні в 1905 – 1907 рр.
— погіршення соціально-економічного становища внаслідок економічної кризи 1900-1903 рр.;
— питання, необхідність здійснення політичної реформи);
— поразка у війні з Японією 1904-1905 рр.;
— невдоволення політикою самодержавства (нерозв'язані аграрне, робітниче, національне поширення ідей марксизму, діяльність революційних організацій.
Перебіг подій— 9 січня 1905 р. — «Кривава неділя»— розстріл мирної демонстрації в Петербурзі за наказом російського царя Миколи II; початок революції.
— Масові виступи робітників (створення в ході революції у Катеринославі, Києві, Одесі, Миколаєві, Єнакієвому рад робітничих депутатів,які взяли на себе керівництво боротьбою; поширення профспілкового руху в Україні (літо — осінь 1905 р.); висування радами та профспілками таких вимог: встановлення робітничого контролю над виробництвом, 8-годинний робочий день, зниження цін на товари у фабрично-заводських крамницях тощо; підтримка українськими робітниками гасла російських соціал-демократів «Геть самодержавство! »; участь у страйках в Україні в жовтні 1905 р. 120 тис. робітників; збройні виступи трудящих Горлівки, Катеринослава, Харкова, Києва, Одеси, Миколаєва у грудні 1905 р.).
— Селянські виступи, які переважно набули характеру погромів поміщицьких маєтків (навесні 1905 р. селяни розгромили маєток поміщика Терещенка в Сумському повіті, вивезли все майно, інвентар, хліб, а цукровий завод зруйнували та спалили; у жовтні 1905 р. селяни села Вихвостова Чернігівської губернії розгромили поміщицький маєток, спалили горілчаний завод; у відповідь поміщики організували самосуд над 15 активістами виступу, катували їх та вбили; ця трагедія стала відомою всій країні і лягла в основу повісті М. Коцюбинського «Фата Моргана»).
— Виступи в армії та на флоті (збройне повстання на броненосці «Потьомкін» у червні 1905 р.; повстання моряків Севастополя на чолі з лейтенантом П.
Шмідтом у листопаді 1905 р.; виступ полку саперів у Києві на чолі з підпоручиком Б. Жаданівським у листопаді 1905 р.).— Національний рух (українська національно-свідома інтелігенція вимагала скасувати будь-які національні привілеї та встановити рівноправність народів у Російській імперії, забезпечити вільний розвиток української мови й культури, запровадити навчання в Україні рідною мовою, користування українською мовою в судах та інших державних установах, забезпечити існування культурно-освітніх гуртків і товариств, видання україномовної літератури).
— Здобутки національного руху в період революції (виникнення легальної української преси (всього в 1905-1907 рр. виходило 24 періодичні видання); діяльність культурно-освітніх організацій «Просвіта», в якій брали участь М. Аркас, Б. Грінченко, М. Коцюбинський, Леся Українка, Панас Мирний, Д. Яворницький та ін.; відкриття українських шкіл; перші спроби викладання українською мовою в університетах — в Одесі М. Грушевський викладав історію України, в Харкові професор О. Сумцов почав викладати історію літератури).
— Діяльність українців у І Державній Думі, вибори до якої відбулися навесні 1906 р. (Українські політичні партії, за винятком радикальної та демократичної, бойкотували вибори. У результаті від України було обрано 102 депутати від дев'яти українських губерній. Українці створили в Думі для відстоювання своїх інтересів Українську парламентську громаду на чолі з І.Шрагом,до складу якої увійшли 42 особи. Національну програму думської громади обґрунтував М. Грушевський. Вона передбачала надання права на національно-територіальну автономію України зі своїм обласним сеймом, запровадження української мови в народній школі як мови викладання тощо. Українська громада збиралася поставити ці вимоги перед Думою, проте здійснити цю акцію не вдалося у зв'язку з розпуском І Державної Думи 8 липня 1906р.).
— Діяльність українців у II Державній Думі, вибори до якої відбулися в січні 1907 р. (У виборах взяли участь усі українські політичні партії. В результаті Україну в Думі представляли 102 депутати. Українські делегати створили свою фракцію, що налічувала 47 осіб, більшість яких становили селяни. Українська думська громада вимагала автономії України, запровадження української мови в систему освіти та державного управління, створення кафедр української мови, літератури, історії в університетах, запровадження української мови в учительських семінаріях з метою підготовки викладачів. II Державна Дума була розпущена через 102 дні роботи, 3 червня 1907 р. Було запроваджено новий виборчий закон, який забезпечував поміщикам і буржуазії перевагу в Думі. Цей закон фактично став державним переворотом і відновив самодержавство. Події 3 червня знаменували поразку революції 1905-1907 рр. Українські проблеми залишилися невирішеними).