Радянізація західних областей України
— Відновлення радянської влади в західних областях України після закінчення війни.
— Продовження політики радянізації в цьому регіоні:
• проведення індустріалізації (відбудова, реконструкція та вдосконалення традиційних галузей — нафтогазової та лісозаготівельної; розвиток нових галузей — машинобудівної, металообробної, приладобудівної та ін.; великі капіталовкладення та швидкі темпи розвитку промисловості, повільний розвиток харчової та легкої промисловості, націоналізація промисловості та транспорту);
• колективізація (конфіскація великих маєтків, передача цих земель безземельним та малоземельним селянам; суцільна колективізація, під час якої було колективізовано 93 % господарств; організація політвідділів МТС; застосування примусових методів — шантаж, залякування; неврахування місцевої специфіки тощо);
• заходи в культурно-освітній сфері (ліквідація неписьменності, створення мережі освітніх закладів різних рівнів, посилення русифікації, заідеологізованість навчально-виховного процесу, введення безкоштовної освіти, безкоштовне медичне обслуговування);
• направлення зі східних регіонів України на постійну роботу фахівців, партійних функціонерів;
• депортація західноукраїнського населення до • віддалених районів СРСР;
• ліквідація Української греко-католицької церкви (1 листопада 1944 р.
— смерть митрополита А. Шептицького, обрання його наступником Й. Сліпого; 8—10 березня 1946 р. — Львівський собор, який скасував Берестейську церковну унію 1596 р. і проголосив возз'єднання греко-католицької церкви з російською православною; репресії щодо священиків, які не приєдналися до нової церкви; УГКЦ змушена була піти в підпілля).