Прихід до влади гетьмана П. Скоропадського
У квітні 1918 р. в Києві була створена Українська народна громада, яка розпочала переговори з німецьким командуванням про зміну влади в Україні шляхом здійснення перевороту. На з'їзді хліборобів-землевласників 29 квітня 1918 р.
владу було передано генералу П. Скоропадському.ЗО квітня 1918 р. П. Скоропадський проголосив себе гетьманом усієї України; він зосередив у своїх руках законодавчу, виконавчу та судову владу, керував зовнішньополітичними відносинами, був головнокомандувачем армії та флоту. Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського
Політико-адміністративний устрій:
— зміна державного устрою: УНР на чолі з колективним органом управління УЦР перетворювалася на Українську державу монархічного типу на чолі з гетьманом;
— структура влади: гетьман —> Рада міністрів —» губернські й повітові старости —>волосні старшини, у великих містах — градоначальники (всі посадові особи призначалися, а не обиралися);
— формування Ради міністрів (голови: Г. Василенко — квітень-травень 1918 p.; Ф. Лизогуб — травень-листопад 1918 p., С. Гербель — листопад-грудень 1918 p.).
Економічний розвиток:
— відновлення права приватної власності, в тому числі й на землю;
— повернення націоналізованих підприємств, землі й майна попереднім власникам (у перспективі — обмеження розмірів земельних ділянок 25 гектарами й наділення землею малоземельних хліборобів);
— обмеження свобод для робітників: скасування 8-годинного робочого дня, заборона страйків тощо;
— удосконалення грошової системи (запровадження гривні, відкриття українських банків);
— розвиток зовнішнього ринку за рахунок збуту товарів до Німеччини та Австро-Угорщини.
Національно-культурний розвиток:
— визнання української мови державною;
— українізація освіти: відкрито український університет у Кам'янці-Подільському, засновано українські кафедри в університетах Харкова, Києва, Одеси, відкрито понад 150 українських гімназій та велику мережу шкіл;
— створення Української академії наук на чолі з В.
Вернадським (27 листопада 1918 p.);— заснування національного архіву, державної бібліотеки, українського історичного музею, національної галереї мистецтв, українського театру драми та опери, державної капели та симфонічного оркестру;
— утворення Української автокефальної православної церкви на чолі з митрополитом В. Липківським.
Військова справа:
— початок створення регулярної української армії (організовано кілька дивізій загальною кількістю 65 тис. вояків);
— спроба відновлення українського козацтва. Зовнішні відносини:
— установлення дипломатичних відносин із 12-ма країнами (пріоритет надавався відносинам із Німеччиною, окупаційна адміністрація якої активно втручалася у внутрішні справи України);
— підписання перемир'я з радянською Росією (12 червня 1918 р.);
— дипломатична боротьба за повернення українських територій, які залишилися за межами України;
— грамота П. Скоропадського, яка проголошувала відмову від самостійної Української держави; курс на утворення Всеросійської федерації народів, «кінцевою метою якої буде відновлення Великої Росії» (14 листопада 1918 р.).