Президентські вибори 2004 р. («Помаранчева революція»)

Причини

Відсутність чіткої геополітичної мети, не­послідовність зовнішньополітичного курсу дер­жави.

— Досвід «оксамитових» революцій у країнах Цен­тральної Європи і на пострадянському просторі.

— Брутальне втручання російських політиків та політтехнологів у виборчий процес 2004 р.

— Масовий протест проти фальсифікацій прези­дентських виборів.

— Падіння авторитету українських владних інсти­тутів, відсутність політичної відповідальності вла­ди.

— Фактичне введення цензури.

— Існування потужної опозиції.

— Боротьба фінансово-олігархічних кланів за політичний вплив.

— Наростання соціальної нерівності.

— Усвідомлення громадянами України національ­них інтересів.

Передумови

• Досвід організаії опозиційних акцій: «Революція на граніті» 1990 р., «Україна без Кучми», «Пов­стань, Україно!» 2001 р.

• «Справа Ґонґадзе», публікація «плівок Мельниченка».

• Інформаційна діяльність громадської організації «Пора».

• «Оксамитові» революції у країнах Центральної Європи, Грузії.

Привід

Адміністративний тиск на виборчий процес, ма­сові фальсифікації результатів президентських ви­борів 2004 р.:

— підкуп громадян;

— фальсифікація підписних листів;

— неправдива інформація про опозиційного канди­дата у ЗМІ;

— поширення фальшивих агітаційних листівок тощо.

Основні події

• 2004 р.— Конституційний Суд України визнав,що Л. Кучма має право балотуватися на посаду Президента "України. Відмова Л. Кучми висувати свою кандидатуру. Провладним кандидатом став прем'єр-міністр України В. Янукович.

• На посаду Президента висунуто 26 кандидатів (більшість — так звані «технологічні», які мали відтягти на себе частину голосів опозиції).

• 31 жовтня 2004 р. — І тур виборів: В. Ющенко здобув 39,26 %, В. Янукович — 39,11 % голосів виборців.

• Результати виборів оприлюднені через 10 днів, комп'ютерна мережа Центральної виборчої комісії (ЦВК), яку очолював С.

• Про підтримку опозиційного кандидата В. Ющенка в II турі заявили А. Кінах, О. Мороз; про підтримку В. Януковича — Н. Вітренко.

• 21 листопада 2004 р. — II тур виборів, що прохо­див з масовими фальсифікаціями. ЦВК оголоси­ла переможцем В. Януковича, що суттєво супе­речило даним екзитполів, які засвідчили перемогу В. Ющенка. Увечері того ж дня на майдані Неза­лежності м. Києва зібрався мітинг, який переріс у масову мирну акцію протесту — «Помаранчеву революцію» (за кольором блоку «Наша Україна» та кандидата В. Ющенка). Кількість протестуючих на майдані сягала 1,5 млн. чоловік.

• 24 листопада 2004 р. — ЦВК оголосила офіційні результати виборів і підтвердила перемогу В. Яну­ковича. Рішення, прийняте ЦВК, опозиція оскар­жила у Верховному Суді.

• Опозиція заявила про створення Комітету національного порятунку і проведення Всеук­раїнського політичного страйку. Почалася розбу­дова наметових містечок у Києві та інших містах України. До Києва з'їхалися і прибічники В. Яну­ковича.

• 26 листопада 2004 р. — початок переговорів іноземних лідерів з кандидатами у Президен­ти України: Генерального секретаря ОБСЄ Я. Кубіша, президента Литви В. Адамкуса, пред­ставника Євросоюзу X. Солани, спікера Держдуми Росії Б. Гризлова. Остаточне рішення «круг­лого столу» — не допустити силовий варіант роз­витку подій, а також порушень територіальної цілісності України.

• 27 листопада 2004 р. — Верховна Рада України прийняла постанову про політичну кризу, визнала фальсифікацію виборів, висловила недовіру ЦВК, вказала на неприпустимість силового варіанту роз­витку подій.

• 28 листопада 2004 р. — у Сєвєродонецьку відбув­ся з'їзд депутатів, на якому лідери Харківської, Донецької, Луганської областей закликали до проголошення Південно-Східної Автономної Рес­публіки — фактично було взято курс на сепара­тизм.

• 3 грудня 2004 р. — Верховний Суд виніс рішення про переголосування II туру президентських ви­борів.

• 8 грудня 2004 р. — Верховна Рада прийняла пакет

документів:

— зміни, внесені до закону «Про вибори Пре­зидента України» з метою запобігання фаль­сифікаціям;

— політична реформа, яка набирала чинності з ве­ресня 2005 або січня 2006 р.;

— переобрання складу ЦВК, яку очолив Я. Давидович.

• 26 грудня 2004 р. — відбувається переголосування II туру: В. Ющенко набрав 51,99% голосів, В. Яну­кович — 44,21 %.

• 23 січня 2005 р. — інавгурація нового Президент» України В. Ющенка.