Православна церква в першій половині XVII ст.
Із підписанням Берестейської унії в 1596 р. становище Української православної церкви (далі УПЦ) погіршилося.
1) Відбувся розкол церкви на уніатську, визнану польським урядом, і напівлегальну православну.
2) Відповідно до універсалу короля Сигізмунда III, православне духовенство, яке не приєдналося до унії, було фактично поставлене поза законом.
3) Частина православних церков та монастирів передавалася новоствореній греко-католицькій церкві.
4) Зачинялися парафіяльні школи.
5) Православна шляхта обмежувалася в правах, православні міщани не допускалися до роботи магістратів.
За таких умов у Львові сформувалася група священиків, очолювана Іовом Борецьким, яка обстоювала право законного існування УПЦ. їх підтримали Запорозька Січ із гетьманом П. Сагайдачним і князь К. Острозький.
Основні етапи боротьби за визнання православної церкви після підписання Берестейської унії:
1) Православні братства вели судові процеси за право володіння церковним майном, опротестовували протиправну діяльність уніатів на сеймах Речі Посполитої.
2) За ініціативою Віденського братства православна і протестантська шляхта уклали договір про тимчасове об'єднання та спільні дії в питаннях захисту своїх прав на богослужіння, недоторканності церков та їхнього майна (1599 р.).
3) Переїзд І. Борецького до Києва сприяв утворенню Київського братства, до якого вступили запорозькі козаки на чолі з П. Сагайдачним. Таким чином козацтво продемонструвало свою позицію захисників православ'я в Україні, і
4) Спільна з протестантами боротьба на засіданнях сеймів призвела до формального визнання православної церкви та православного, духовенства у Речі Посполитій, свободи сповідання православ'я, повернення братствам прав і привілеїв.
5) У 1620 р. під час перебування в Києві єрусалимського патріарха Феофана І. Борецький був висвячений на Київського митрополита. Новий митрополит відновив діяльність православних єпископств. Хоча польський уряд оцінив цей крок як протизаконний, в умовах загострення польсько-турецьких відносин не став розправлятися з новоявленою православною верхівкою.
6) Велася боротьба козацтва за легалізацію православної ієрархії. Польський уряд був змушений погодитися на ці вимоги (1622-1632 рр.).
7) У 1633 р. польський уряд видав « Статті для заспокоєння руського народу», які офіційно визнавали існування УПЦ і надавали широкі права православним, у тому числі право обіймати державні посади в Речі Посполитій.
Петро Могила П. Могила (1596-1647 рр.) походив з молдавського князівського роду. Освіту здобув у Львівській братській школі та в західноєвропейських університетах. Брав участь у битві під Цецорою та Хотинській війні, проте відмовився від військової кар'єри і подався у православне духовенство. Своє життя він присвятив зміцненню і захисту православної церкви.
Могили вели свій родовід від Муція Сцеволи, нащадки якого на-|чебто перейшли з Риму до Греції, а звідти — у молдавські землі.