3 Правобережна Україна під владою Польщі.
У першій половині XVm ст. Правобережна Україна та західноукраїнські землі знаходились під гнітом іноземних держав. Правобережна Україна входила до складу Речі Посполитої і в адміністративному відношенні була розподілена на чотири воєводства: Київське, Волинське, Подільське та Брацлавське.
Західноукраїнські землі також були захоплені Польщею та розділені на два воєводства: Руське (Галичина) та Белзьке.Народні маси зазнавали жорстку феодальну експлуатацію. Багато зруйнувань принесли боротьба магнатських угрупувань та тривалі війни.
Шляхта Речі Посполитої, встановлюючи свою владу на цих землях, наштовхнулась на рішучий опір народних мас. Щоб зберегти селян як робочу силу і заселити пусті землі, пани змушені були послабити феодальний гніт. Перш за все почали з'являтися слободи на 5-6 років, застосовувалась натуральна або грошова рента. Для Правобережної України особливо характерним було зростання великих маєтків. Велике феодальне землеволодіння збільшувалося за рахунок відновлення прав на втрачені землі під час війни 1648-1657 рр.
Незважаючи на панування великого феодального землеволодіння мав місце певний прогрес у розвитку міст, промислів, торгівлі. Товарно-грошові відносини сприяли появі перших підприємств мануфактурного типу. В значній мірі розвитку краю сприяли торговельно-економічні зв'язки Правобережної України і західноукраїнських земель з Росією.
Щодо політики Польщі стосовно українського козацтва, то після завершення війни з Туреччиною у 1699 р. потреба у козацькому війську відпадає, і тому польський сейм прийняв рішення про ліквідацію правобережного козацтва. Спроба силою реалізувати цей план призводить до повстання під проводом С. Палія (1702-1704 рр.) і тільки втручання Росії, а саме І. мазепи, призвело до розгрому повстанців.
Активне відновлення польсько-шляхетських порядків на Правобережжі, вимоги землевласників виконувати панщину та натуральні повинності, посилення національного та релігійного гніту, призводять до появи гайдамацького руху. Перші згадки про гайдамаків датуються 1714 р. Цей рух охопив Волинь, Західне Поділля, Київщину, Брацлавщину і перетворився на форму національно-визвольної боротьби українського народу.
Таким чином, на Правобережжі на початку ХVШ ст. було відновлення польсько-шляхетське панування. А посилення соціально-економічного, національно-релігійного гніту спричинило активізацію національно-визвольного руху - гайдамаччини. У подальшому це ускладнить ситуацію в Польщі і призведе до кризи та розподілу між Прусією, Росією та Австрією.