Правління Романа Мстиславича (1199-1205 pp.)
1) Придушив галицьке боярство;
2) завоював Київ (1202 p.), до смерті був Великим князем київським;
3) успішно боровся з половцями;
4) підтримував дружні відносини з Візантією, Угорщиною, Тевтонським орденом; відмовився прийняти корону з рук Папи Римського в обмін на перехід у католицтво;
5) виступив із планом «дотримання доброго порядку на Русі», згідно з яким слід було уладнати міжкнязівські чвари, обрати центральну владу, згуртуватися для спільної боротьби з половцями..
Загинув у 1205 р. неподалік польського міста За-вихвоста, потрапивши до засідки під час походу проти польського князя Лешка Білого. Галицько-Волинська держава розпалася по смерті князя.
Значення діяльності Романа Мстиславича:
— створив велику централізовану державу — Галицько-Волинське князівство, яке стало наступником Київської Русі;
— відновив авторитет і вплив Київської держави;
— був активним європейським політиком.
Із 1205 до 1238 р. Галицько-Волинське князівство припиняє своє існування внаслідок активізації галицького боярства.
Основні подїі часів боярської смути (1205-1238 рр.)
1) Фактичний розпад князівства на дві частини: у Волинському князівстві правила вдова Романа Анна (як регентша при малолітніх синах Данилі та Василькові); галицькі бояри їй не підкорялися; з 1206 р. Анна з синами переховується в Польщі та Угорщині;
2) у Галичі правлять князі, запрошені боярами;
3) Польща та Угорщина розділили Галицько-Волинське князівство: Володимир (Волинський) віддали Романовичам, у Галичі сів угорський королевич (1214 р.);
4) із 1219р. починається боротьба Данила Романовича за повернення батьківської спадщини (перший успіх — відвоювання у поляків Берестейської та Забузької земель);
5) до 1228 р. Данило Романович об'єднує всю Волинську землю й передає її братові Васильку, сам готується відвоювати Галицьке князівство в угорців і бояр;
6) Данило Романович зупинив наступ тевтонських лицарів у битві під Дорогочином у 1238 р.;
1238 р. — Данило Романович заволодів Галичем і відновив єдність держави