Повстання декабристів
У 1825 р. помер імператор Росії Олександр І, і декабристи вирішили скористатися періодом між царювання. 14 грудня 1825 р. вони підняли повстання у Петербурзі, яке було придушене (від місяця в який відбулося повстання, походить назва руху — декабристський).
Ця поразка змусила Південне товариство терміново підготувати виступ. 28 грудня 1825 р. С. Муравйов-Апостолпіднімає повстання Чернігівського полку. Урядові війська змогли ізолювати повстанців. Солдати здалися практично без бою. Розправа над керівниками й учасниками повстання була жорстокою. П'ятьох із них стратили, багатьох заслали на каторжні роботи до Сибіру або на військову службу на Кавказ. Основні результати й наслідки— Декабристи зазнали поразки, оскільки їхні мета й ідеї були незрозумілими народові, вони мала вузьку соціальну базу (дворянство), керівники не проявили рішучості, а перевага урядових військ була безсумнівною.
Декабристи стали взірцем мужності, героїзму, самопожертви й відданості революційній справідля прийдешніх поколінь.
Це було перше в історії Росії та України організоване збройне повстання проти самодержавства і кріпацтва, що дало поштовх революційному рухові в наступні роки (польське повстання 1830-1831 рр., діяльність Кирило-Мефодіївського братства).
Поразка декабристів знаменувала смугу реакції в Росії, репресій проти вільнодумства. Було створено таємну поліцію, посилився нагляд за вищими навчальними закладами.