Переяславська рада
8 січня 1654 р.на козацькій раді в м. Переяславі розглядалося питання про прийняття Гетьманщиною московського протекторату. Рішення не було одностайним, частина козаків були противниками такого союзу і схилялася до заступництва Туреччини.
Утім, Хмельницькому вдалося переконати старшину виступити на підтримку московського союзу, обіцяючи збереження їхніх прав та привілеїв.Проте договір ледь не зірвався з іншої причини: московські посли відмовилися присягати на вірність від імені царя Олексія Михайловича, мотивуючи це тим, що цар є самодержцем і слова свого не змінює.
Під час Переяславської ради не було укладено жодного офіційного правового акта, відбулася лише одностороння присяга гетьмана та козацької старшини.
Козацькі ради проходили й в інших містах Гетьманщини. У січні-лютому 1654 р. до присяги було приведено близько 200 міст і містечок. Але союз із Москвою був неоднозначно сприйнятий в Україні. Відмовилися присягати Уманський і Брацлавський полковники /. Богун та /. Сірко, керівництво української церкви на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим; збройні виступи відбулися у Полтавському та Кропив'янському полках. Невідомо, чи складала присягу Запорозька Січ.
Українська сторона виробила письмовий проект договору між Гетьманщиною і Москвою під назвою Просительні статті.Але в процесі переговорів у березні 1654 р. в Москві документ був скорочений і значно змінений.
21 березня 1654 р. були затверджені Статті Богдана Хмельницького, або Березневі статті.
1) Визнавалося верховенство московського царя над Україною.
2) Козаки зберігали всі права та вольності, реєстр складав 60 тис. чоловік.
3) Генеральна і полкова старшина отримували платню.
4) Гетьмана мало обирати козацьке військо і сповіщати про це царя.
5) Україна мала; право на зовнішні відносини, окрім як з Польщею та Туреччиною.
6) Податки мали збирати українські чиновники.
7) У містах зберігалося самоуправління.
8) Підтверджувалося право Київського митрополита і всього духовенства на їхні маєтності.
9) У Києві та на кордонах України з Річчю Посполитою мали розташовуватись російські військові залоги.
10) Московський уряд зобов'язувався вступити у війну з Польщею навесні 1654 р.
11) У разі татарських нападів на Україну передбачалися спільні московсько-українські походи проти Кримського ханства.
«Березневі статті» змінили політичну ситуацію в Східній Європі. Україна сприймала їх як тимчасове явище, а Москва — як перший крок до цілковитого об'єднання.
Як зазначають дослідники, у правовому відношенні українсько-московський договір був не зовсім ясно сформульований, тому історики по-різному оцінюють його:
—як персональну унію, згідно з якою дві країни, маючи одного монарха, зберігають самоврядування;
—як протекторат Москви над Україною; Україна — васальна, залежна територія;
—як входження українських земель до складу Московської держави;
—як військово-політичний союз Москви та України;
—. як конфедерацію Московського царства та Гетьманщини;
—як возз'єднання України з історичними землями Росії.