Перебудова в Радянському Союзі й Україна
— 1982—1985 рр.— «парад генсеків» — період короткочасного перебування при владі Ю. Андропова та К. Черненка.
— Березень 1985 р.— прихід до влади М. С. Горбачова, який розпочав процес «перебудови».
Перебудова мала охопити основні сфери життя суспільства:
— економіку (перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних);
— внутрішню політику (демократизація суспільного життя);
— зовнішню політику (припинення «холодної війни»);
— соціальну сферу (поліпшення матеріального добробуту людей);
— ідеологію (ліквідація цензури, гласність).
Основні етапи перебудови
I етап (1985—1988 рр.) — період розробки концепції перебудови, здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови:
— прийняття програми прискорення соціально-економічного розвитку країни (квітень 1985 р.);
Політика прискорення — це політика, яка передбачала розробку довгострокових заходів, спрямованих на соціально-економічний розвиток країни, широке впровадження досягнень НТП, реорганізацію управлінської структури, пріоритетний розвиток машинобудування, спробу вирішити традиційні соціальні проблеми —житлову, продовольчу, забезпечення населення товарами | повсякденного вжитку тощо.
— реформа М. Рижкова та Л. Абалкіна (червень 1987 р.), суть якої полягала у запровадженні принципу трьох «С» — самостійність, самоокупність, самофінансування. Були ухвалені «Закон про державне підприємство (об'єднання)», «Закон про кооперацію» таін.;
— перебування перебудовчих процесів в Україні під контролем радянської номенклатури (при владі залишався консерватор В. Щербицький, оточення якого віддавало перевагу адміністративно-командним методам керівництва; курс не змінився і при його наступнику В. Івашкові);
— початок політичних реформ (лібералізація, відміна цензури, реабілітація політв'язнів тощо).
У результаті запропоновані економічні реформи виявилися утопічними й непослідовними, проводилися невпевнено і зазнали провалу.
Замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку розпочалося їх падіння, загострювалися соціальні проблеми, відбувся сплеск інфляції.II етап (1988—1991 рр.) — період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки:
— XIX партійна конференція (червень 1988 р.), на якій було ухвалено рішення про кардинальне реформування політичної системи, взято курс на гласність, яка виявилася у поверненні із забуття історичних фактів, оприлюдненні інформації про події, що раніше свідомо приховувалися, публікації творів радянських та зарубіжних авторів, розповсюдження яких раніше заборонялося; у більш широкому ознайомленні радянської": загалу з масовою культурою Заходу, у відмові ві; класових і партійних оцінок суспільних явищ накористь загальнолюдських тощо;
Гласність — політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій, дієва й активна форма участі громадської думки в демократичному вирішень | найважливіших проблем країни.
— проведення перших демократичних виборів де Верховної Ради (1990 р.);
— погіршення економічної ситуації (дефіцит товарів, інфляція, черги, перехід підприємств України на бартер — натуральний обмін, низька продуктивність праці, падіння національного прибутку у 1991 р. на 13 % тощо);
— неспроможність союзних структур здійснювати ефективне управління економікою республіки;
— прийняття Верховною Радою СРСР програми переходу до регульованої ринкової економіки (червень 1990 р.), яка з самого початку виявилася нежиттєздатною.
У результаті безсистемна перебудова призвела до розвалу народного господарства, зростання інфляції, розбалансованості економіки.