Особливості статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського:
1) приєднання відбувалося переважно мирним шляхом через бажання князівств позбутися монгольського ярма;
2) система управління залишилася незмінною: руські князі сплачували щорічну данину та надавали збройну допомогу;
3) руська мова стала державною;
4) православна церква зберігала панівне становище;
Десять з дванадцяти синів Ольгерда були православними.
Литовські князі правили за принципом «Старого не міняємо, нового не вводимо».5) збереглося руське законодавство («Руська правда»);
6) литовці поєднувалися династичними шлюбами з українцями;
7) панувала українська культура.
8) Боротьба за Галицько-Волинське князівство
9) Після смерті останнього князя Юрія II Болеслава у 1340 р.Галицько-Волинське князівство знову фактично розпалося. Волинь контролював литовський князь Любарт Гедимінович,до того ж князівство було незалежним від Литви. Любарт намагався відновити міць Галицько-Волинської держави.
10)У Галичині реальним правителем став боярин Дмитро Дедько,хоча формально вища влада належала Любартові. Проте на землі князівства претендувало і Польське королівство.
11)3 1349 до 1377 р. тривають війни між Любартом та союзними військами Польщі й Угорщини за територію Галичини. її результатом стало остаточне розділення Галицько-Волинського князівства: Волинь відійшла до Литви, в Галичині сів угорський ставленик.
12)У 1387 р. Галичина була завойована Польщею.
— У 1434 р. тут було створене Руське воєводство з польською адміністрацією.
Політика Польщі на українських землях:
— насадження католицизму;
— закриття православних церков і монастирів;
— обмеження православних у праві обіймати державні посади;
— насадження зневаги до православ'я й української культури.
Для українців польське панування означало початок тривалого соціального та етнічного конфлікту, який поширився на всі сфери життя України. Це було підкорення чужій нації, чужій релігії, чужій культурі