Опір десталінізації

Червень 1957 р. — виступ групи колишніх ак­тивних учасників сталінської політики (В. Молотов, Л. Каганович, К. Ворошилов, М. Булганін та ін.) про­ти підриву «керівної ролі партії», постановка питан­ня про зміщення М. Хрущова. Але на цей час Хру­щов уже мав міцну «групу підтримки» зі своїх став­леників.

Березень 1958 р. — виключення противників дес­талінізації зі складу Президії ЦК, звільнення М. Булганіна з посади голови Ради Міністрів СРСР. Цю поса­ду обійняв М. Хрущов, одночасно залишаючись пер­шим секретарем ЦК КПРС. Таким чином, М. Хрущов зосередив у своїх руках майже всю владу в державі.