Мобілізаційні заходи в Україні
Мобілізація — переведення збройних сил держави, промисловостi, транспорту та інших галузей економіки на воєнний стан. Основні заходи мобілізації:
— 30 червня 1941 р. — створення Державного Комітету Оборони на чолі з Й.
Сталіним, який зосередив у своїх руках всю повноту влади в країні;— 10 липня 1941 р. Й. Сталін очолив Ставку Верховного Головнокомандування;
— 8 серпня 1941 р. Й. Сталін став Верховним Головнокомандувачем Збройними силами, привласнивши право прийняття найважливіших рішень;
— 7 липня 1941 р. — звернення керівництва УРСР до українського народу з закликом дати рішучу відсіч фашистській навалі;
— мобілізація до лав Червоної армії (з України — понад 2 млн. чол.);
— створення загонів народного ополчення з числа добровольців;
— спорудження оборонних укріплень;
— перебудова народного господарства на воєнний лад (збільшення випуску воєнної продукції, подовження робочого дня до 11 годин, скасування відпусток, дозвіл керівництву переводити працівників на будь-яку роботу без їхньої згоди, жорстка трудова дисципліна тощо);
— евакуація підприємств, колгоспів, наукових та культурно-освітніх установ, людей, цінностей та швидке налагодження виробництва в тилу (26 червня 1941 р. в Україні створено спеціальну комісію з евакуації На чолі з Д. Жилою; всього з України евакуйовано понад 550 великих підприємств, не менше 3,5 млн. населення; все, що не встигали вивезти, знищували);
Евакуація — вивезення з місцевості, що перебувала під загрозою нападу ворога, у тил населення, поранених, а також матеріальних засобів.
— державна позика, добровільна здача населенням коштовностей та грошей до Фонду оборони;
— знищення органами НКВС політичних в'язнів, які перебували в українських в'язницях.