Культурне життя в Україні у другій половині 40-х — першій половині 50-х років XIX ст.

«Ждановщина» в Україні Мета «ждановщини» в Україні — посилення контролю над творчими процесами в галузі куль­тури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійниць­кої ідеї.

Наслідки:

— придушення паростків відродження української культури після війни;

— гальмування розвитку науки, літератури і мистец­тва в країні;

— обмеження свободи творчості;

— перетворення літературної критики на засіб утри­мання митців у рамках офіційної ідеології;

— ізоляція від надбань західної культури.

Освіта

— Відновлення зруйнованих під час війни шкіл, пе­реважно зусиллями самого населення (на 1950 р. довоєнна мережа шкіл була фактично відновле­на).

— Гостра потреба у підручниках, зошитах, навчаль­ному обладнанні.

— Нестача приміщень, учителів, навчальних посіб­ників.

— Запровадження мережі вечірніх та професійних заочних шкіл, навчальних курсів для дорослих.

— Відновлення системи вищої освіти.

— Збільшення кількості студентів з 99 тис. до 325 тис. (майже половина з них навчалася на за­очних і вечірніх відділеннях).

— Перехід до обов'язкової семирічної освіти (1953 p.).

— Заідеологізованість освіти.

— Неухильне скорочення шкіл з українською мовою викладання.

Наука

— Відновлення роботи науково-дослідних установ (збільшення їх кількості з 267 до 462).

— Зміцнення матеріально-технічної бази, наукового потенціалу.

— Провідна наукова установа — Академія наук УРСР на чолі з О. Палладіним.

— Значні успіхи у дослідженнях із фундаментальних наук:

• запуск першого в республіці атомного реакто­ра (1946р.);

•' виготовлення у Києві першої в Європі цифрової обчислювальної машини під керівництвом С. Лебедєва (1948-1950);

• запровадження нової автоматичної технології зварювання тощо;

— запровадження в промисловість досягнень науки і техніки, переважно у галузях військово-проми­слового комплексу;

— «лисенківщина» (назва походить від прізвища президента Всесоюзної академії сільськогоспо­дарських наук Т.

«Лисенківщина»—специфічний період у сільськогосподарській і біологічній науці й практиці, пов'язаний із проявом культу особи президента ВАСГНІЛ, академіка АН УРСР Т. Лисенка, у результаті сякого було припинено перспективні наукові дослідження.

Література

— Складні умови розвитку літератури в умовах « жда­новщини».

— Прийняття партійних, постанов з ідеологічних питань, у яких містилася нищівна крити­ка українських видань (постанови «Про жур­нал „Вітчизна"», «Про журнал сатири і гумо­ру „Перець"», «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в „Нарисі історії української літератури"» тощо).

— Розгортання боротьби проти «безідейності, без­принципності, формалізму, космополітизму й низькопоклонства перед гнилим заходом» із метою посилення культурно-ідеологічної ізоляції ра­дянського суспільства від західного світу.

— Розгортання Л. Кагановичем бурхливої діяль­ності з боротьби з «українським буржуазним націоналізмом», жертвами якої стали А. Малиш­ко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський, Остап Вишня, В. Сосюра тощо.

— Створення українськими письменниками висо­кохудожніх творів, не зважаючи на надзвичайно важкі умови праці (трилогія О. Гончара «Прапо­роносці» , роман М. Стельмаха «На нашій землі», «Київські оповідання» Ю. Яновського, гумори­стичні оповідання Остапа Вишні тощо).

Мистецтво

— Домінування у мистецтві воєнної тематики.

— Видання постанови «Про репертуар драматичних та інших театрів України »,згіднозякою обов' язковою стає перевага у репертуарах вистав на сучасні

— теми; від театральних діячів вимагали оспівувати успіхи в соціалістичному будівництві. Основна продукція кінематографа — революційно-патріотичні фільми.

— Діяльність художників М. Глущенка, М. Дерегуса, О. Шовкуненка та ін.