Культура України в XVI — першій половині XVII ст.

Загальна характеристика

— Розвивалася в умовах постійного національного та релігійного утиску з боку речі Посполитої, Угор­щини, Туреччини.

— Відсутність єдиного політичного і духовного цен­тру гальмувала культурний розвиток українських земель.

— Значний вплив героїчних козацьких походів.

— Взаємодія із західноєвропейською культурою, вплив ідей Відродження, Реформації та гума­нізму.

— Можливість одержання вищої освіти в європейсь­ких університетах.

Відродження — мистецтво, засноване на гуманізмі, поверненні до ідеалів античності.

Гуманізм — напрямок суспільної думки, який спрямовано на за-|хист гідності і свободи людини. Основні здобутки

1. Поширення книгодрукування.Першими друкарями в Україні стали Швайпольт Фіоль (Октоїх і Часослов, 1491 р.), білорус Франциск Скорина(Псалтир і Біблія руська, 1517 р.), Іван Федоров(Євангеліє, 1569 р.). До середини XVII ст. в Україні діяло 25 друкарень.

Чимало дослідників вважають, що у Львові друкарня існувала з 1460 р., а її засновником був Степан Дропан. Щоправда, його книжки не збереглися. 2. Наприкінці XVI ст. в містах України виникають братства — національно-релігійні об'єднання міщан. 3.Розвиток освіти.

— Початкові школи при церквах і монастирях.

— Слов'яно-греко-латинські школи, де виклада­лися грецька, церковнослов'янська, латинська мови, а також «сім вільних мистецтв»: грама­тика, риторика, діалектика, арифметика, гео­метрія, астрономія, музика.

— У містах відкривалися братські школи; найкра­щими вважалися Львівська, Київська і Луцька братські школи. їхня програма була близька до слов'яно-греко-латинських шкіл. Незаможні діти й сироти навчалися безкоштовно.

Київська братська школа була відкрита в маєтку, подарованому братству Гальшкою Гулевичівною.

— Діяли протестантські, греко-католицькі, Єзуїтські школи.

— Відкрито перші вищі навчальні заклади: у 1576-1580рр.

— У 1632р. внаслідок злиття Київської братської та Лаврської шкіл почала працювати Києво-Могйлянська колегія(за іменем першого ректо­ра — Петра Могили). У вищій школі до «семи вільних мистецтв» додавалися філософія та богослов'я, тобто програма була близькою до західноєвропейських університетів. У 1658 р. колегіум набув статусу академії.

— Розвиток книгодрукування сприяв поширен­ню шкільних підручників. У1574 р. видано Бу­квар Івана Федорова, у 1596 р. — у друкарні Віденського братства вийшли «Граматика сло­венська», «Буквар» і «Лексис» Лаврентія Зизанія; у 1619 р. була «Граматика словенська» Мелетія Смотрицького.

Офіційна руська мова вбирає українські народні розмовні елементи, з'являються твори, написані українською книжною мовою. Пам'яткою того часу є Пересопницьке Євангеліє — рукописний переклад Євангелія з церковнослов'янської на ук­раїнську мову (1556-1561 рр.), на якому в наш час українські президенти складають присягу.

4. Усна народна творчістьу значній своїй частині була присвячена козацьким походам, національ­но-визвольній боротьбі: пісні й думи — «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», «Пісня про Бай­ду» тощо. Як правило, пісні супроводжувалися грою на бандурі, кобзі, лірі та інших музичних інструментах. 5. Література мала різноманітні жанри:

— полемічна література, що відображала по­леміку між католиками, уніатами й право­славними (І. Вишенський «Послання до єпис­копів»; М. Смотрицький, «Тренос» («Плач»); І. Борецький «Протестація»); була спрямо­вана проти полонізації та покатоличення ук­раїнського народу;

— історичні мемуари (Б. Баліка «Про Москву і про Дніпро, царька московського неправди­вого»);

— політична публіцистика (С. Оріховський-Роксолан, якого називали «українським Демосфеном»);

— латиномовна поезія;

— перекладна література: лицарські романи, пе­рекази, драматичні твори.

6. Продовжується літописання:Густинський літо­пис (до 1597 р., автор невідомий), Львівський літопис (1498-1649 рр.), Острозький літопис (1500-1636 рр.). 7. Театр і драматургія:

— зі шкільним театромбули пов'язані драма­тичні твори — як релігійного, так і побутово-комедійного змісту;

— у першій половині XVII ст. з'являється вер­теп — мандрівний ляльковий театр.

Вертепні вистави відбувалися в двоярусній дерев'яній скриньці, що мала вигляд двоповерхового будиночка або церкви. У верх­ньому ярусі відбувалися «небесні» події, в нижньому — «земні». Починалася вистава релігійною частиною (народження Христа, винищення немовлят Іродом, Іродова смерть), а закінчувалась на нижньому ярусі, де розігрувалися сцени з народного життя. 9. Музичні напрямки:

— церковна музика: поява багатоголосних (партесних) співів (замість восьмиголосних), нотного письма; музиці навчали в Київському колегіумі;

— світська музика: з'явилися пісні для хору або триголосного ансамблю — канти — жартівли­вої, повчальної, величальної та іншої темати­ки;

— інструментальна музика поширена у козаків, у містах існують музичні цехи. Поширені такі інструменти, як цимбали, кобзи, ліри, сопілки. 10. Архітектура:

— будівництво оборонних споруд, міст-фортець (Станіслав, Тернопіль, Броди), культових спо­руд, міського житла;

— архітектурні стилі: готичний та ренесанс — пе­реважно в Швнічно-Західній Україні, бароко — по всій Україні. Найвидатніші пам'ятки — ан­самблі Печерської лаври, Кирилівського мо­настиря, Софійського собору в Києві, церкви Чернігова та Переяслава.

Бароко—стиль мистецтва кінця XVI — середини XVIII ст.. Бароко­ва культура заснована на відчутті трагічної суперечності людини і світу, в якому людина розчинена й підпорядкована середови­щу, суспільству, державі. В українському бароковому мистецтві співіснують прагнення неможливого і песимізм, пафос боротьби й перемоги та примирення з думкою, що зло сильніше за добро, а смерть сильніша від життя; звеличування слави і сум, образа на людей, охоплених марнославством.

— художники об'єднуються в цехи; видатні пред­ставники тогочасного живопису — Ф. Сенько-вич, М. Муха, А. Попович;

— розвивається скульптура: надгробні пам'ят­ники (пам'ятник К. Острозькому в Києво-Пе­черській лаврі), прикраси для архітектурних споруд;

— церковний живопис традиційно представлений фресками та іконописом, що зазнали впливу ідей Відродження і гуманізму;

— поширюється світський живопис: портрети Р. Сангушка, К. Осторзького, Р. Вишневець-кої; батальні та історичні картини; книгодрукування сприяє розвитку гравюри, книжкової мініатюри.

Гравюра — вид графіки, у якому зображення е друкованим відтиском з малюнка, вирізбленого на дошці з дерева, каменю, металу.

Отже, не зважаючи на тяжкі умови життя і фео­дальний гніт, український народ продовжував збага­чувати свою культуру.