<<
>>

Культура України в 1921-1928 рр.

Освіта

— Відсутність фінансування, нестача освітянських та • наукових кадрів, класовий підхід до працівників

освіти та науки.

— Насильницька реорганізація «Просвіт» в сільські будинки та хати-читальні.

— Кампанія з ліквідації неписьменності (ухвалення декрету про ліквідацію неписьменності (1921 р.), створення комісії для боротьби з неписьменністю (1921 р.), заснування товариства «Геть непись­менність!» (1923 р.) тощо).

— Створення розгалуженої системи освітніх за­кладів.

— Безкоштовне навчання дітей у загальних семиріч них школах та професійно-технічних закладах.

— Створення навчально-виховних закладів для сирі» та безпритульних.

— Зростання кількості шкіл-з українською мовою викладання.

— «Пролетаризація»; студентства, розширення ме­режі робітфаків.

— Впровадження української мови в навчальний про­цес вищої школи (декрет Раднаркому УСРР про не­обхідність переведення вузів на українську мову викладання 1923 р.).

— Розширення мережі вузів, які готували спеціалістів для всіх галузей народного господарства.

— Створення навчальних закладів, покликаних за­безпечити більшовицьку партію та державу кад­рами кваліфікованих працівників, викладачів, пропагандистів (заснування вищої партійної шко­ли у Харкові (1921 р.), яку в 1922 р. було пере­творено на Комуністичний університет ім. Артема).

Наука

— Центр наукового життя — Всеукраїнська академія наук (ВУАН) на чолі з В. Липським, яка розгорну­ла роботу в трьох напрямках:

— історико-філологічному;

— фізико-математичному;

— соціально-економічному.

— Плідна діяльність членів УАН В. Вернадського (природознавство), Д. Багалія та М. Грушевського (історія), Д. Граве, М. КриловатаГ. Прейфа (мате­матика), А. Кримського (філологія), О. Богомоль­ця (медицина), Л. Писаржевського та В. Кістяковського (хімія) тощо.

— Заснування Інституту української наукової мови (1921 р.).

— Створення в Харкові Українського фізико-технічного інституту (1928 р.), в якому розгорнулися дослідження з ядерної фізики та радіофізики.

— Процес підпорядкування науково-дослідницьких закладів України центру (перетворення УАН на філію Академії наук СРСР).

Література

— Створення численних літературно-художніх об'єднань («Гарт», «Плуг», «Ланка», «Молод­няк», «Авангард» тощо).

— Поява талановитих творів українських письмен­ників М. Драй-Хмари, М. Зерова, М. Куліша, В. Сосюри, М. Хвильового, В. Ялового та ін.

— Створення (1925 р.) ВАПЛІТЕ на чолі з М. Хвильо­вим, до складу якої увійшли П. Тичина, М. Бажан, П. Панч, Ю. Яновський та ін.

— Розгортання літературної дискусії про майбутні перспективи й напрямки розвитку української літератури, в центрі якої опинився М. Хвильо­вий. Він пропагував широке використання до­сягнень європейського мистецтва, відхід від од­нобічної орієнтації на російську культуру. Ра­дянське керівництво оцінило виступ М. Хвиль­ового як поширення антиросійських настроїв і розгорнуло гостру критику письменника, а зго­дом змусило його разом з учасниками ВАПЛІТЕ писати лист із розкаянням.

Мистецтво

— Діяльність в Україні 45 професійних театрів. Відкриття у Києві театру «Березіль» під керівниц­твом талановитого актора та режисера Л. Курбаса (1922 р.), на сцені якого виступали видатні майст­ри сцени А. Бучма, М. Крушельницький, Н. Ужвій, О. Сердюк та ін. Намагання Л. Курбаса вивести те­атр на європейський рівень. Критика театру «Бе­резіль» із боку комуністичної партії за пропаганду національних ідей у мистецтві.

— Заснування у Харкові Українського театру опери та балету (1925 р.).

— Створення Асоціації художників Червоної України, членами якої були видатні українські митці С. Їжакевич, К. Трохименко, Ф. Кричевський та ін.

— Плідна праця засновника оригінальної художньої школи М. Бойчука.

— Розгортання роботи Одеської та Київської кіно­студій.

— Початок творчого шляху видатного українського режисера О. Довженка (фільми «Звенигора», «Ар­сенал»).

— Збагачення українського музичного мистецтва творами композиторів М. Леонтовича, К. Стеценка, Г. Вірьовки, Л. Ревуцького тощо.

Релігійне життя

— Відверто антицерковна, войовничо-атеїстична політика радянської влади.

— Арешти, переслідування та розстріли представ­ників духовенства та віруючих.

— Вилучення церковних цінностей під приво­дом закупівлі зерна за кордоном під час голоду 1921-1923 рр.

— Створення та організаційне оформлення УАПЦ на чолі з митрополитом В. Липківським.

УАПЦ — Українська автокефальна православна церква, утво­рення якоїу 1921 р.було поступкою радянської влади в процесі І українізації; ліквідована в 1930 р.

— Постійний тиск радянського керівництва на УАПЦ при формальному виявленні лояльного ставлення до неї.

— Намагання радянської влади внести розкол між різними конфесіями, підтримка різних сект, що підривало єдність церкви.

<< | >>
Источник: Історія України. Лекції. 2016

Еще по теме Культура України в 1921-1928 рр.:

- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -