Культура України в 1921-1928 рр.
Освіта
— Відсутність фінансування, нестача освітянських та • наукових кадрів, класовий підхід до працівників
освіти та науки.
— Насильницька реорганізація «Просвіт» в сільські будинки та хати-читальні.
— Кампанія з ліквідації неписьменності (ухвалення декрету про ліквідацію неписьменності (1921 р.), створення комісії для боротьби з неписьменністю (1921 р.), заснування товариства «Геть неписьменність!» (1923 р.) тощо).
— Створення розгалуженої системи освітніх закладів.
— Безкоштовне навчання дітей у загальних семиріч них школах та професійно-технічних закладах.
— Створення навчально-виховних закладів для сирі» та безпритульних.
— Зростання кількості шкіл-з українською мовою викладання.
— «Пролетаризація»; студентства, розширення мережі робітфаків.
— Впровадження української мови в навчальний процес вищої школи (декрет Раднаркому УСРР про необхідність переведення вузів на українську мову викладання 1923 р.).
— Розширення мережі вузів, які готували спеціалістів для всіх галузей народного господарства.
— Створення навчальних закладів, покликаних забезпечити більшовицьку партію та державу кадрами кваліфікованих працівників, викладачів, пропагандистів (заснування вищої партійної школи у Харкові (1921 р.), яку в 1922 р. було перетворено на Комуністичний університет ім. Артема).
Наука
— Центр наукового життя — Всеукраїнська академія наук (ВУАН) на чолі з В. Липським, яка розгорнула роботу в трьох напрямках:
— історико-філологічному;
— фізико-математичному;
— соціально-економічному.
— Плідна діяльність членів УАН В. Вернадського (природознавство), Д. Багалія та М. Грушевського (історія), Д. Граве, М. КриловатаГ. Прейфа (математика), А. Кримського (філологія), О. Богомольця (медицина), Л. Писаржевського та В. Кістяковського (хімія) тощо.
— Заснування Інституту української наукової мови (1921 р.).
— Створення в Харкові Українського фізико-технічного інституту (1928 р.), в якому розгорнулися дослідження з ядерної фізики та радіофізики.
— Процес підпорядкування науково-дослідницьких закладів України центру (перетворення УАН на філію Академії наук СРСР).
Література
— Створення численних літературно-художніх об'єднань («Гарт», «Плуг», «Ланка», «Молодняк», «Авангард» тощо).
— Поява талановитих творів українських письменників М. Драй-Хмари, М. Зерова, М. Куліша, В. Сосюри, М. Хвильового, В. Ялового та ін.
— Створення (1925 р.) ВАПЛІТЕ на чолі з М. Хвильовим, до складу якої увійшли П. Тичина, М. Бажан, П. Панч, Ю. Яновський та ін.
— Розгортання літературної дискусії про майбутні перспективи й напрямки розвитку української літератури, в центрі якої опинився М. Хвильовий. Він пропагував широке використання досягнень європейського мистецтва, відхід від однобічної орієнтації на російську культуру. Радянське керівництво оцінило виступ М. Хвильового як поширення антиросійських настроїв і розгорнуло гостру критику письменника, а згодом змусило його разом з учасниками ВАПЛІТЕ писати лист із розкаянням.
Мистецтво
— Діяльність в Україні 45 професійних театрів. Відкриття у Києві театру «Березіль» під керівництвом талановитого актора та режисера Л. Курбаса (1922 р.), на сцені якого виступали видатні майстри сцени А. Бучма, М. Крушельницький, Н. Ужвій, О. Сердюк та ін. Намагання Л. Курбаса вивести театр на європейський рівень. Критика театру «Березіль» із боку комуністичної партії за пропаганду національних ідей у мистецтві.
— Заснування у Харкові Українського театру опери та балету (1925 р.).
— Створення Асоціації художників Червоної України, членами якої були видатні українські митці С. Їжакевич, К. Трохименко, Ф. Кричевський та ін.
— Плідна праця засновника оригінальної художньої школи М. Бойчука.
— Розгортання роботи Одеської та Київської кіностудій.
— Початок творчого шляху видатного українського режисера О. Довженка (фільми «Звенигора», «Арсенал»).
— Збагачення українського музичного мистецтва творами композиторів М. Леонтовича, К. Стеценка, Г. Вірьовки, Л. Ревуцького тощо.
Релігійне життя
— Відверто антицерковна, войовничо-атеїстична політика радянської влади.
— Арешти, переслідування та розстріли представників духовенства та віруючих.
— Вилучення церковних цінностей під приводом закупівлі зерна за кордоном під час голоду 1921-1923 рр.
— Створення та організаційне оформлення УАПЦ на чолі з митрополитом В. Липківським.
—
УАПЦ — Українська автокефальна православна церква, утворення якоїу 1921 р.було поступкою радянської влади в процесі І українізації; ліквідована в 1930 р.
— Постійний тиск радянського керівництва на УАПЦ при формальному виявленні лояльного ставлення до неї.
— Намагання радянської влади внести розкол між різними конфесіями, підтримка різних сект, що підривало єдність церкви.