Корніловський заколот
Причини заколоту:
— бездіяльність Тимчасового уряду в розв'язанні нагальних потреб (погіршення економічного становища країни, посилення соціальної напруги; загострення політичної боротьби; нехтування російськими демократичними силами українських національних інтересів);
— заможні верстви населення вимагали встановлення влади «сильної руки»;
— поразки на фронтах Першої світової війни.
Перебіг подій
— Кінець серпня 1917 р. — відбулася Державна нарада, що сприяла консолідації правих сил; верховним головнокомандувачем призначено Л. Корніло-ва, прибічника диктатури (його прихильниками були промисловці, підприємці, поміщики, військові). УЦР негативно поставилася до Державної наради та відмовилася надіслати для участі в її роботі своїх делегатів (керівництво УЦР розуміло, що перемога реакції означатиме крах надій на здійснення автономії).
— 25 серпня (6 вересня) 1917 р. — початок Корніловського заколоту. Ця подія спричинила швидке зростання політичної активності (створення у містах революційних комітетів, комітетів порятунку революції, комітетів дій та інших органів для боротьби із заколотниками; блокування штабів реакційного офіцерства; затримання ешелонів із вірними реакції військами; арешт командувача Південно-Західним фронтом А. Денікіна тощо).
— 30 серпня (11 вересня) 1917 р. — придушення заколоту за активної участі більшовиків.
Наслідки:
— поразка правих сил у боротьбі за владу в Росії;
— утрата Тимчасовим урядом опори серед заможних верств населення;
— зростання авторитету більшовиків, кількості чер-воногвардійців, більшовизація рад;
— погіршення соціально-економічного становища в державі;
— наростання революційної й національно-визвольної боротьби народів Росії.