Кіммерійці (IX—VII ст. до н. е.)
— кочові іраномовні скотарі, що прийшли з території Азії.
Територія розселення: Північне Причорномор'я, Крим, Кавказ.
Кіммерійці — перший народ на території України, назва якого нам відома: вони згадуються в «Одіссеї» Гомера, в ассирійських джерелах.
Суспільний устрій. Міжплемінний союз.
Господарство та етнічний склад.Населення кіммерійської держави складалося з кіммерійців та завойованих місцевих племен чорноліської культури
| Кіммерійці | Чорноліська культура |
| Територія розселення | |
| Причорноморські степи | Лісостеп України |
| Основні заняття | |
| кочове скотарство, провідна роль конярства; розвинуті ремесла (гончарство, лиття з бронзи, обробка заліза, зброярство) | рільне землеробство (пшениця, ячмінь, просо, жито), присадибне скотарство (кози, вівці, свині); ремесла (гончарство, ковальство) |
| Етнічний склад | |
| іраномовні племена | праслов'яни |
| Головні пам'ятки | |
| поховання в курганах (с. Мала Лепетиха, Херсонщина); жител не залишили | поселення й укріплені городища для боротьби з кіммерійцями |
Військова справа. Основа війська — кіннота, озброєна залізними мечами, луками та стрілами, бойовими молотами і булавами. Здійснювали завойовницькі походи в Малу Азію проти Урарту, Ассирії, Лідії.
Релігія та мистецтво. Залишили по собі поховання в курганах. Ставили кам'яні стели, на яких зображено озброєні фігури без голів.