Хвилі сталінського терору в Україні

Перша хвиля (1928—1931 рр.) — розкуркулення, депортації, викриття шкідницьких організацій, бо­ротьба проти відомих українських громадських діячів та інтелігенції:

— «Шахтинськасправа» (1928 р.) над 53 спеціаліста­ми вугільної промисловості Донбасу, які нібито займалися шкідницькою діяльністю (5 чоловік отримали смертний вирок, інші — різні строки ув'язнення);

— сфабрикований процес над «Спілкою визволення України» (СВУ) 1930р.

— сфальсифікована справа «Українського національ­ного центру» (УНЦ) 1931 р. — процес над ко­лишніми провідними діячами УНР, серед яких були М. Грушевський, В. Голубович та ін.;

— боротьба з УАПЦ (із 34 єпископів заарештовано 24, ще 8 зникли без суду і слідства).

Друга хвиля (1932—1935 рр.)— голодомор, ре­пресивний спалах після вбивства С. Кірова, боротьба з «націоналістичнимухильництвом»:

— голодомор 1932-1933 рр.;

— самогубства М. Хвильового та наркома освіти М.Скрипника;

— арешт українських кобзарів і лірників та розпра­ва над ними (грудень 1934 р.);

— справи «Української військової організації» (УВО), «Блоку українських націоналістичних партій» тощо.

Третя хвиля (1936-1938 рр.) — доба «великого терору»:

— боротьба з українським націоналізмом (справи «націоналістичної» групи професора М. Зерова, «Блоку українських терористичних груп» та ін.);

— боротьба з ухилами в партії (справи « Українського троцькістського центру», «Соціал-демократичної партії України»);

— чистка партверхівки, репресії проти членів КП(б)У (Є. Квірінг, X. Раковський, П. Постишев таін.);

— репресії в армії (серед репресованих були відомі радянські полководці Й. Якір — командувач Київським військовим округом, І. Дубовий — ко­мандувач Харківським військовим округом, Є.

— репресивні заходи проти українських діячів куль­тури — «розстріляне відродження».

«Розстріляне відродження»

Початок 30-х років — згортання політики укра­їнізації (національне відродження почало виходити за межі командно-адміністративної Системи, що на­бирала сили).

30-ті роки XX ст. в історії української культури називають «розстріляним відродженням».

«Розстріляне відродження» — це роки наступу сталінського ре­жиму на всі сфери культурного життя України, коли під пресом те­рору опинилися науковці, освітяни, діячі сфери культури; в країні розгорталася боротьба проти «націоналістичних ухилів»; це був період, який пройшов під знаком жорстокого переслідування

діячів національної культури.

Жертвами сталінського терору стали представ­ники української національної культурної еліти: М. Світальський (геолог); М. Кравчук (математик); Д. Яворницький (історик); М. Яловий (прозаїк і дра­матург); М. Хвильовий (письменник); Л. Курбас (ре­жисер); М. Бойчук (художник); Г. Косинка (пись­менник); Д. Фальковський (письменник); М. Зеров (письменник); М. Семенко (письменник); К. Бурсь­кий (письменник) та інші.

Освіта

— Завершення кампанії з ліквідації неписьмен­ності.

— Запровадження обов'язкової початкової освіти в сільській місцевості та загального семирічно­го навчання у містах (постанова ЦК ВКП(б) «Про загальне обов'язкове навчання» від 25 липня 1930 р.).

— Нестача кваліфікованих педагогів із вищою освітою.

— Скорочення кількості українських шкіл (у зв'яз­ку зі згортанням політики українізації).

— Заідеологізованість освіти.

— Відновлення діяльності університетів (Харківсько­го, Київського, Одеського, Дніпропетровського).

Наука

— Провідна установа — Академія наук УРСР, до складу якої входило 26 інститутів (на чолі з О. Бо­гомольцем).

— Відкриття у 1928 р. у Харкові Українського фізико-технічного інституту (УФТІ), в якому працю­вали видатні вчені І. Курчатов, Л. Ландау та ін.

— Створення в Києві Інституту клінічної фізіології під керівництвом О. Богомольця (1931 р.).

— Заснування в Києві Інституту електрозварювання під керівництвом Є. Патона (1934 р.).

— Організація в Одесі Українського інституту хво­роб очей і тканинної терапії з ініціативи видатно­го окуліста В. Філатова.

— Плідна робота математиків М. Крилова, М. Богомолова, Д. Граве.

— Дослідження в галузі космонавтики (Ю. Кондратюк).

— Продовження досліджень у галузі епідеміології (М. Гамалія, Д. Заболотний).

— Плідна праця в галузі суспільних наук історика Д. Багалія, Д. Яворницького, М. Грушевського.

— Актуальні розробки в галузі генетики й селекції: рослин,і тварин (М. Вавилов, О. Богомоле О. Палладій та ін.).

Література

— Ліквідація літературно-художніх об'єднань і ор­ганізація Спілки радянських письменників Укра­їни (1934р.).

— Державний контроль над видавництвами.

— Панівне становище методу соцреалізму.

— Широке визнання творів Ю. Яновського, А. Голов­ка, Остапа Вишні, П. Тичини, В. Сосюри та ін.

— Хвиля переслідувань українських письменників.

Мистецтво

— Заснування у 1929 р. «Українського мистецько­го об'єднання» (М. Козин, В. Коровчинський. Г. Світлицький та ін.).

— Відкриття у 1935 р. у Харкові пам'ятника Т. Шев­ченкові (скульптор — М. Манізер).

— Створення Спілки радянських композиторів з України (1932 р.).

— Репресії проти Леся Курбаса і театру «Березіль» (1933 р.).

— Розстріл українських кобзарів і лірників (1934 р.).

— Створення Спілки художників України (1938 р.).

— плідна діяльність хорової капели « ДУМКА», якою до 1938 р. керував Н. Городовенко.

— Заснування Спілки композиторів України (1939 р.).

— Відкриття меморіального музею та пам'ятника Т. Шевченку в Каневі (1939 р.).

— Відкриття пам'ятника Т. Шевченку в Києві (1939 р.).

— Відкриття у Львові театру опери та балету (1940 р.).

Антицерковна політика в Україні

— Курс на формування атеїстичного світогляду.

— Зростання державного тиску на діяльність пра­вославної церкви, яка не вписувалася в рам­ки офіційної ідеології (запровадження у 1928 р. Адміністративного кодексу УРСР, який містив розділ «Прокульти»).

— Утиски Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), в результаті яких у 1930 р. церк­ва змушена була само ліквідуватися.

— Кривава розправа над священиками, Церковним керівництвом (арешт близько 2000 священиків УАПЦ, у т. ч. митрополитів В. Липківського, М. Борецького, І. Павловського).

— Масове знищення культових споруд, у результаті якого були зруйновані численні пам'ятки церков­ної архітектури.

— Наслідком антицерковної політики влади стали глибокі моральні деформації в суспільстві, зро­стання бездуховності.