Хід переговорів
25 жовтня (7 листопада) 1917 р. — II з'їзд рад у Петрограді проголосив декрет про мир, у якому пропонувалось усім воюючим країнам негайно розпочати мирні переговори й укласти мир без анексій та контрибуцій.
2 (15) грудня 1917 р. — перемир'я між Росією та країнами Четверного блоку.
9 (22) грудня 1917 р. — початок переговорів про мир у Брест-Литовську.
11 (24) грудня 1917 р. — нота Генерального Секретаріату про намір України самостійно вести переговори, оскільки в Росії відсутня легітимна загальнодержавна влада.
13 (26) грудня 1917 р. — згода німецької сторони на участь у переговорах делегації Української Центральної Ради.
19 грудня 1917 р. (1 січня 1918 р.) — прибуття на переговори української делегації на чолі з В. Голубовичем.
30 грудня 1917 р. (12 січня 1918 р.) — невдала спроба більшовиків замінити делегацію УЦР представниками радянської України; визнання (після проголошення IV Універсалу) делегації УЦР єдиним самостійним і повноважним представником народу України. 27 січня (9 лютого) 1918 р. — підписання Берестейського мирного договору між Україною та державами Четверного союзу.
Основні умови Берестейського договору:
— завершення стану війни між сторонами;
— відмова від взаємних територіальних та матеріальних претензій;
— налагодження економічних взаємовідносин;
— поновлення довоєнних кордонів між Україною та Австро-Угорщиною (за окремою секретною домовленістю — обіцянка створити зі Східної Галичини й Буковини один «коронний край» із широкою автономією);
— зобов'язання з боку України надати країнам Четверного союзу 60 млн пудів хліба, 400 млн штук яєць, 2,75 млн пудів м'яса, 3 млн пудів цукру.
Значення укладення Берестейського договору:
— визнання України на міжнародній арені;
— можливість продовжити процес українського державотворення; відновлення влади УЦР;
— залежність від німецької сторони, яка використала скрутне становище України для вирішення власних продовольчих та політичних проблем в обмін на непевні обіцянки щодо створення умов для возз'єднання українських етнічних територій у складі України;
— створення передумов для звільнення України від більшовиків шляхом збройного втручання країн Четверного союзу.
18 лютого 1918 р.
— початок наступу 450-тисячної армії Четверного союзу та військ УЦР по всьому фронту від Балтійського моря до Карпат.1 березня 1918 р. — радянські війська залишають Київ.
7 березня 1918 р. — повернення УЦР до Києва.
Політика УЦР у січні-квітні 1918 р.
— Запровадження нового стилю в літочисленні (заміна юліанського календаря григоріанським).
— Уведення в обіг національної валюти — гривні.
— Затвердження державного герба — тризуба.
— Впровадження закону про громадянство.
— Скасування приватної власності на землю та прийняття закону про землю, згідно з яким передбачалися соціалізація землі та встановлення максимуму землеволодіння (31 січня 1918 р.).
— Підтвердження курсу і соціально-економічної політики, проголошених у III та IV Універсалах.
— Ухвалення демократичної Конституції УНР та обрання президентом України М. Грушевського. Загострилися суперечності-між УЦР та німецько-австрійською окупаційною адміністрацією. Німці були незадоволені неспроможністю УЦР навести порядок в країні, а також налагодити постачання хлібом і сировиною австро-німецьких військ; почалися втручання німців у внутрішні справи УНР: наказ командуючого Г. Ейнхгорна про повний засів земельних площ (тобто селяни могли взяти стільки землі, скільки мали змогу засіяти), запровадження воєнно-польових судів для українців (25 квітня 1918 р.), роззброєння дивізій синьожупанників тощо.