Гетьманування Івана Самойловича (1672-1687 рр.)
І. Самойлович був гетьманом усієї України.
Політика І. Самойловича
1. Підписав із Москвою Конотопські статті (1672 р.):
— гетьманові заборонялося підтримувати зовнішні відносини без царської згоди, особливо з П.
Дорошенком;— заборонялося допомагати П. Дорошенку в його боротьбі з Річчю Посполитою;
— гетьман не мав права карати та позбавляти старшину посад без згоди старшинської ради;
— були розпущені наймані гетьманські (компанійські) війська.
2. У 1674р. проголосив себе гетьманом усієї України, здійснив похід на Правобережжя проти П. Дорошенка. Був змушений відступити під натиском турецько-татарської армії.
3. Організував переселення українського населення з Правобережжя на Лівобережжя, щоб остаточно підірвати економіку підвладної Дорошенкові території.
4. У1676р. став фактичним гетьманом і Ліво-, і Правобережжя.
5. Брав участь в обороні Чигирина від турецько-татарської армії (1677-1678 рр.) (див. «Політика Ю. Хмельницького», 50), в російському поході на Крим (1687 р.) під головуванням В. Голіцина, що завершився невдало.
6. За його правління (але без його участі) Москва і Річ Посполита підписали Вічний мир (1686 р.):
— кордон між Річчю Посполитою та Московською державою пролягав по Дніпру; Південна Київщина і Брацлавщина залишалися незасе-леною нейтральною зоною;
— Запоріжжя відходило Москві;
— за відмову від Києва Річ Посполита отримувала викуп у 146 тис. карбованців;
— сторони домовилися про спільну боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства. Московська держава вступила до антитурецької Священної ліги.
Наслідки договору.Україна остаточно поділена на дві частини.
Після розорення Правобережжя Самойлович намагався дистанціюватися від Москви, за що повторив долю Д. Многогрішного: за доносом старшини він був заарештований і відправлений до Москви, а звідти — до Тобольська.