Газові конфлікти з Росією (2005-2006 рр., 2008-2009 рр.)
Мета Росії
• Підірвати авторитет України як країни-транзитера.
• Заволодіти газотранспортною системою та газосховищами України.
• Переконати Європу, що для досягнення стабільності у газовій сфері потрібні російські газопроводи і збереження лідерства Росії як поставника енергоресурсів.
Суть конфліктів 2005-2006 рр.
• У відповідь на відмову України сплачувати ринкову ціну за газ Росія припинила постачання газу до України.
• 4 січня 2005 р.— укладено договір між «Газпромом» і «Нафтогазом України» на 5 років:
— посередником у постачанні газу до України стає компанія «РосУкрЕнерго»;
— ціна на газ на перше півріччя — 95 доларів за кубометр, у подальшому вона коригується зг домовленістю сторін.
2008 - 2009 рр.
• Наприкінці 2008 р. Росія заявила, що поставки газу до України буде припинено, поки Україна не розрахується з боргами за листопад — грудень 2008 р.
• Делегація « Нафтогазу України », очолювана головою правління О. Дубиною, виїхала на термінові переговори до Москви. Україна заявила, що не може розглядати ціну на газ без узгодженої ставки за транзит територією України.
• 1 січня 2009 р. російський «Газпром» перекрив поставки газу в Україну в обсязі 90 млрд кубометрів, а 7 січня повністю припинив поставки газу.
• Газотранспортна система України запрацювала у реверсному (зворотному) режимі, щоб забезпечити газом з газосховищ, розміщених у Західній Україні, мешканців Сходу і Півдня.
• Росія звинуватила Україну в несанкціонованому відборі газу. Експерти Євросоюзу підтвердили, що відібраний газ був потрібний для роботи газотранспортної системи України, а не йшов на споживання Україною.
• 19 січня 2009 р. укладено договір України з Росією на 2009-2019 рр.:
— ліквідовано компанію-посередника «РосУкрЕнерго»;
— середньорічна ціна газу для України — 228,8 доларів за кубометр, у першому кварталі — 300 доларів.
Результати
• Удар по авторитету Росії як надійному газовому постачальнику, України — як транзитера.
• Увага до альтернативних проектів постачання газу до Європи, зокрема «ЫаЬиссо».
• Підтверджено професійність працівників газотранспортної системи України, які забезпечили реверсний режим та заздалегідь заповнили газосховища.
• Продемонстровано незлагодженість різних гілок влади України у вирішенні нагальних державних
проблем, невміння проводити інформаційну роботу щодо пояснення своєї позиції.
• Падіння виробництва в Україні через брак газу для промисловості.
Уроки конфліктів
• Необхідність термінового переходу на енергозберігаючі технології.
• Перехід до ринкових цін на газ є першою умовою реального політичного суверенітету України.
Проблема піратства для України
Морське піратство здійснюється з використанням озброєного чи неозброєного судна для:
• захоплення морського чи річкового судна;
• застосування насильства щодо екіпажу чи пасажирів судна;
• пограбування екіпажу чи пасажирів судна;
• інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів певного судна.
Хронологія подій
• 2002 р. — на захопленому піратами ліванському судні «Принцеса Сара» — 8 громадян України. Заручників звільнено за два тижні.
• 2005 р. — у полон потрапили 22 українські моряки, що перебували на ліберійському судні «Панагія». Після їх звільнення Президент України В. Ющенко нагородив капітанасудна В. Шабанова орденом «За мужність» III ступеня.
• 2008 р. — пірати захопили вантажне судно «Фаїна», що йшло під прапором Белізу, в екіпажі якого перебувало 17 громадян України. Заручників звільнено майже через 4,5 місяці після викупу сумою 3,2 млн. доларів.
• 2008 р. — на турецькому судні, захопленому піратами, — 8 громадян України; заручники звільнені через півтора місяці.
Заходи щодо вирішення проблеми піратства
Необхідно:
— розробити більш досконалі заходи підвищення безпеки вітчизняного мореплавства;
— супроводжувати й охороняти судна з цінним вантажем і судна, що перебувають у районах поширення морського піратства і тероризму;
— впровадити в практику боротьби з піратством попередження, вирішивши на державному рівні питання співпраці з Центром досліджень піратства;
— вирішити питання щодо організації забезпечення належного патрулювання потенційно небезпечних районів акваторій.