Економічний розвиток Наддніпрянщини у 60-90-ті роки XIX ст.

— Розвиток в Україні тих галузей, які не мали відповідних умов у. Росії (цукрова проми­словість) або постачали сировину для російських підприємств.

— Штучна затримка розвитку тих галузей, що створювали конкуренцію російським підприємствам (текстильної, бавовняної).

— Переробка української сировини відбувалася переважно за межами України.

— Вилучення капіталів з України шляхом продажу на її території російських товарів.

Отже, Україна була колонією європейського типу — промислово розвиненою територією, яку позбавляють не стільки ресурсів, скільки капіталу та потенційних прибутків Сільське господарство

Залишки кріпацтва:

— збереження поміщицького землеволодіння;

— поєднання відробіткової (фактично панщина) та вільнонайманої систем господарювання;

— нерозмежованість землекористування (черезсмуж­жя) і сервітути;

— розорення поміщицьких господарств, особливо на Півдні України, внаслідок невміння поміщиків пристосуватися до нових умов господарювання.

Розвиток товарних відносин:

— майнове розшарування селян: збільшення замож­ного селянства, знеземелення бідноти;

— розвиток поміщицького підприємництва за спеціалізацією районів: Південна Україна — зер­нове господарство, Правобережжя — вирощуван­ня цукрових буряків та технічних культур (льон, соняшник), харчова промисловість;

— досить повільний розвиток тваринництва;

— запровадження удосконалених знарядь праці та машин у передових поміщицьких і великих селян­ських господарствах (кінні молотарки, культива­тори, три- і чотирилемішні плуги, косарки тощо);

— поширення вільнонайманої праці, особливо у Південній Україні;

— аграрне перенаселення, що змушувало селян пе­ребиратися на малозаселені землі імперії (Сибір, Кубань). Промисловість

— Для 60-70-х років XIX ст. характерне прискорен­ня промислового перевороту, економічний бум.

— Широке промислове будівництво на Півдні Ук­раїни.

— Поділ України на промислово розвинений Півден-но-Східний та аграрний Північно-Західний рай­они.

— Зростання частки важкої промисловості: вугільної, металургійної, машинобудівної, видобувної, мета­лообробної. Україна стає головною вугільно-мета­лургійною базою Російської імперії.

— Активне будівництво залізниць, розвиток річко­вого та морського парового транспорту. Насам­перед будувалися магістралі, що з'єднували ук­раїнські землі з московським промисловим рай­оном.

Перша українська залізниця, побудована в 1865 р., з'єднала 6алту й Одесу.

— У 70-ті роки XIX ст. було завершено створення телеграфної мережі в Україні.

—Вагома роль іноземного інвестування: Франції, Бельгії — в кам'яновугільну, машинобудівну, ме­талообробну промисловість; Німеччини — в маши­нобудівну, металообробну промисловість.

— Цукрова, харчова, легка промисловість розвивали­ся на Ліво- і Правобережжі: в Україні вироблялося 80% російського цукру.

Найвідоміші українські підприємці—Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські — в основному володіли підприємствами з І переробки сільськогосподарської продукції.

— Висока концентрація виробництва: на вели­ких підприємствах працювало 44 % робітників (у США — 33 %).

— Наприкінці XIX ст. відбувалася монополізація ви­робництва. Торгівля і міста

— Формування великих промислово-торговель­них центрів: Одеса (населення — 400 тис), Київ (250 тис), Харків (175 тис), Катеринослав (115 тис).

— Занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Бердичів, Житомир).

— Розширення внутрішнього ринку, яке гальмува­лося низькою купівельною спроможністю насе­лення.

— Торгівля з іншими регіонам Російської імперії. З України вивозили руди, кам'яне вугілля, ме­тал, цукор, хліб; завозили нафту, гас, машини, текстиль, взуття тощо.

— Зовнішня торгівля здійснювалася через Чорно­морські порти та митниці на Волині та Поділлі. Україна експортувала хліб, цукор, м'ясо, вовну в основному до Англії, Італії, Німеччини, Персії.

— Поява контрактових ярмарків, на яких укладали­ся договори.

— Швидке зростання роздрібної торгівлі.

— Транспортна мережа сприяла розширенню гео­графії торгівлі.

— Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії(42 %). Соціальні зміни

— Завершився процес формування станів найманих робітників та буржуазії, досить значною була чи­сельність дрібних виробників, багатонаціональ­них за складом.

— Активна урбанізація (у Східній Україні в містах мешкало 16 % населення).

— Зростає чисельність інтелігенції — людей, зайня­тих інтелектуальною працею. Українці становили близько третини цієї групи.

— Більшість населення складали селяни.

— Лише 5 % українців мешкали у містах (проти 38 % росіян, 45 % євреїв).

— Українські селяни мали недостатній рівень освіти, слабкі навички несільськогосподарських занять, були міцно пов'язані з землеробством та Не підго-товлені до роботи у промисловості, тому робітни­чий клас формували в основному переселенці з російських губерній.