Давні слов'яни
Слов'яни — автохтонне індоєвропейське населення Центральної Європи.
Автохтонний — місцевий.
Територія розселення:від Балканського півострова до Балтійського моря, від Ельби до Тихого океану.
Самоназва «слов'яни» означає «ті, що володіють словом, зрозумілою мовою». Ці племена формувалися протягом багатьох століть із місцевого населення Східної Європи.
Праслов'янські племена згадуються вперше в римських джерелах початку І тис. н. е. під іменем венедів, які постійно здійснювали набіги на римські прикордонні землі. Під своїм іменем вони вперше фігурують у Прокопія Кесарійського (512 р.) — склавини. УIVст., під час Великого переселення народів, слов'яни розкололися на склавинів (предків західних і південних слов'ян) і антів(предків східних слов'ян). Сучасна наука говорить, що племена власне слов'ян сформувалися в V ст.
Походження. Єдиного погляду на проблему походження слов'ян не існує. На думку сучасних істориків, слід виокремлювати такі етапи формування культури слов'ян на території України:
1) бронзовий вік — білогрудівська культура;
2) ранній залізний вік — скіфи-орачі та скіфи-хлібороби античних джерел; вплив кіммерійців, скіфів та греків;
3) IIІ ст. до н. е. — II ст. н. е. — зарубинецька культурав Середньому Подніпров'ї'; вплив Римської імперії;
4) КінецьII — початокIII ст. н. е. — під тиском сарматів народи зарубинецької культури розселяються на північ та захід. У контакті з балтами виникає київська культура, яку деякі вчені пов'язують із праукраїнцями.
Основні заняття.Підсічне або орне землеробство (вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес, льон, коноплі, горох, ріпу, цибулю, часник), осіле скотарство (вівці, кози, велика рогата худоба, свині), полювання, рибальство, бортництво. Розвинені ремесла: ливарна справа, ковальство, ткацтво, гончарство (без гончарного кола), виготовлення скла, знарядь праці та прикрас із кістки, дерева. Торгівля з населенням Подунав'я, Прибалтики, Північного
Причорномор'я.
Слов'яни контролювали торговельний шлях із Балтійського до Чорного моря по Дніпру.Поселення.Розташовувалися «гніздами» по 10-15 поселень у кожному.
Житло— землянка або напівземлянка з дерев'яними або плетеними стінами, розрахована на одну сім'ю. У кутку — кам'яна або глиняна піч.
Релігієюслов'ян було язичництво. Слов'яни зберігали традиційні індоєвропейські уявлення про трирівневу будову світу: світове дерево об'єднує потойбічний світ, землю і небо та є втіленням світобудови в цілому. Основними богами були:
Дажбог — бог Сонця;
Стрибог — бог вітру;
Перун — бог грому і блискавки;
Велес — бог худоби та багатства;
Мокош — богиня родючої землі.
Язичництво — політеїзм, віра в багатьох богів. Боги язичництва І уособлювали сили природи.
Своїх покійників слов'яни спалювали, щоб вони швидше діставалися потойбічного світу. Вважалося, що мерцю необхідні будинок, їжа, напої, тому урну з прахом супроводжували необхідні речі.
Суспільний устрій. Слов'яни жили племенами, що складалися з родів. На чолі роду стояли старійшини, а племінний союз очолював вождь. Вождю належала верховна влада. У V—VII ст. починають формуватися слов'янські племінні союзи (наприклад, антське об'єднання), що є передумовою виникнення держави. Союзи відрізнялися мовою, культурою, мали певну територію. У «Повісті минулих літ» згадуються такі племінні союзи: поляни (ті, що живуть на полях, полянах), дреговичі (ті, що живуть на дрягвах — болотах), деревляни (ті, що живуть у лісах), дуліби (волиняни, бужани), уличі, тиверці, білі хорвати, сіверяни(ті, що живуть у Сіверії), в'ятичі (ті, що живуть на річці В'ятка), кривичі, радимичі, полочани(ті, що живуть на річці Полота), ільменські словени.