Без'ядерний статус України

Причини проголошення

• Чорнобильська катастрофа.

• Відсутність єдності української еліти в ядерному питанні.

• Жорстка позиція США: на пострадянському про­сторі лише Росія має право на ядерну зброю як правонаступниця СРСР.

• Загроза «холодної війни» між Києвом та Ваши­нгтоном.

• Тиск Москви, яка прагнула ізолювати Україну на міжнародній арені.

14 січня 1994 р. — підписано Тристоронню угоду Росії,-США, України:

• Росія та США гарантують Україні безпеку.

Україна підтверджує, що приєднається до Дого­вору про непоширення ядерної зброї

Результати

• Росія стала єдиною пострадянською ядерною дер­жавою та підтвердила свій статус учасниці міжна­родного ядерного клубу.

• США нейтралізували стратегічну загрозу своїй національній безпеці, скоротивши витрати на оборону.

• Україна втратила ядерний потенціал (близько

2 тис. одиниць ядерної зброї), але так і не отрима­ла компенсацій роззброєння.

Участь України у міжнародних організаціях

• Активна участь у роботі всіх структур ООН:

—1997 р. — українець Г. Удовенко головував на Генеральній асамблеї ООН;

—2000—2001 рр. — Україна — непостійний член Ради Безпеки ООН;

—участь у миротворчих операціях ООН у Хор­ватії, Боснії та Герцеговині, Лівані, Сьєра-Леоне тощо.

• 1992 р. — ратифікація Гельсінкських угод, вступ до Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

• 1992 р.— співзасновниця Чорноморського Еко­номічного співробітництва.

• 1992 р.— вступ до Міжнародного валютного фон­ду, Європейського банку реконструкції та розвит­ку, Світового банку.

• 1995 р. —вступ до Ради Європи.

• 1996 р.— співзасновниця ГУАМ (об'єднання Грузії, України, Азербайджану, Молдови) з ме­тою створення євразійського транспортного ко­ридору.

Основні напрямки зовнішньополітичної діяльності

• Європейська інтеграція: курс на вступ до Європей­ського Союзу (ЄС):

— 1994 р.— Угода про партнерство і спів­робітництво між Україною та ЄС;

— 1995 р.— затвердження стратегії співро­бітництва ЄС та України;

— 2003 р.— Україна набула статусу країни-сусіда ЄС;

— 2005 р.— розробка «Дорожньої мапи» — пла­ну просування України до вступу в ЄС, який включає подання заяви на вступ, отриман­ня Україною статусу країни з ринковою еко­номікою;

— 2008 р.— вступ до Світової Організації Торгівлі (СОТ).

Перспективні завдання України — набуття асоційованого членства в ЄС, досягнення високих стандартів європейського життя в усіх сферах.

• Співробітництво з НАТО:

— 1994 р. — участь у програмі НАТО «Партнер­ство заради миру»;

— 1999 р. — Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО;

— 1995 р. — надання технічної та матеріальної допомоги Харкову під час техногенної катаст­рофи на Диканівських очисних спорудах;

— 1998, 2001 рр. — допомога НАТО в подоланні наслідків повеней у Закарпатті;

— 2002 р. —Україна заявила про намір вступу до НАТО.

Питання про вступ України до НАТО є суперечли­вим: з одного боку, існує політична і військово-обо­ронна доцільність цього кроку, з іншого — більшість населення України негативно ставиться до Альянсу. Українському урядові слід приділяти більше уваги роз'яснювальній роботі щодо мети і методів діяль­ності НАТО.

• Співробітництво з країнами СНД — Співдружності Незалежних Держав:

— 8 грудня 1991 р.— вступ до СНД;

— 1993 р.— асоційоване членство в Економічно­му Союзі країн СНД;

— 1995 р. — військово-технічне співробітництво в межах Алматинської угоди про створення Об'єднаної системи протиповітряної оборони;

— 2003 р. — угода про формування Єдиного еко­номічного простору (ЄЕП).

Україна, зацікавлена передусім у розвитку еко­номічного співробітництва, відмовилася підписа­ти Статут СНД, який звужував її суверенітет, до­кумент про створення Об'єднаних Збройних сил СНД; заперечує проти створення наднаціональних структур.

• Співробітництво з США:

— покращення відносин з провідною країною світу;

— збільшення американських інвестицій в украї­нську економіку;

— співробітництво в різних галузях.

• Розвиток міжнародної співпраці з країнами світу на основі двосторонніх та багатосторонніх угод.

Взаємини України з сусідніми державами

• Відносини з Росією:

— найбільший торговельний партнер;

— 1997 р. — Договір про дружбу і співробітниц­тво з РФ: Росія визнала незалежність України; російський Чорноморський флот перебуватиме в Криму на правах оренди до 2017 р.;

— 2003 р.

— 2003 р. — конфлікт через будівництво Росією дамби до українського о.Тузла у Керченській затоці;

— втручання Росії у внутрішні справи України: претензії на Крим (початок 90-х років), га­зові конфлікти, підтримка провладного кан­дидата на президентських виборах 2004 р. тощо.

Невирішені проблеми: енергетична залежність України, недотримання Чорноморським флотом Росії в Криму українського законодавства тощо.

• Білорусь:

— 1995 р. — Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво;

— один з найбільших торгових партнерів Ук­раїни;

— співпраця у сфері транспортних послуг, маши­нобудування, переробній промисловості, війсь­ково-технічній сфері.

• Молдова:

— 2001 р. — Договір про кордони: Україна пе­редала Молдові частину території Подунав'я;

— Україна — посередник у розв'язанні При­дністровського конфлікту між Республікою Молдовою та самопроголошеною Придністров­ською республікою.

• Польща:

— першою визнала незалежність України;

— 1992 р. — Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво;

— стратегічний партнер України, підтримує Україну в її інтеграції до ЄС та НАТО;

— будівництво нафтопроводу «Одеса — Броди — Гданськ»;

— участь у єврорегіонах «Карпати», «Буг» (разом з Угорщиною та Словаччиною).

• Угорщина:

— 1991 р. — Договір про добросусідство і спів­робітництво;

— активні торговельні зв'язки (імпорт — ліки, промислове обладнання; експорт — мета­лургійна продукція);

— воєнне співробітництво;

— спільне з Україною протипаводкове облашту­вання басейну р.Тиса.

• Словаччина:

— 1993 р. — Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво;

— співпраця у транзитних поставках російських нафти і газу до Європи;

— участь у будівництві українських під­приємств.

• Румунія:

— початок 90-х років — територіальні претензії Румунії щодо Північної Буковини, Бессарабії, о.Зміїний;

— 1997 р. — Договір про відносини добросусідства і співробітництва;

— лютий 2009 р. — Міжнародний суд у Гаазі розв'язав румунсько-українську суперечку щодо делімітації континентального шельфу.

Делімітація шельфу біля о. Зміїний

Суть проблеми.

■ Прагнення Румунії провести делімітацію Чор­ного моря без урахування о. Зміїний, який ру­мунська сторона називала скелею, таким чином суттєво збільшивши лінію делімітації.

• Заява української сторони про острівний статус Зміїного, що мало суттєво збільшити морські во­лодіння України.

• Звернення Румунії до Гаазького міжнародного суду у 2004 р. з метою розв'язання проблеми.

Рішення Міжнародного суду від 3 грудня 2009 р.

• Зміїний є островом і невід'ємною часткою України.

• о.Зміїний має свій континентальний шельф та еко­номічну зону.

• Україна отримала зону Чорного моря, удвічі більшу за зону Румунії.

• Розподіл спірної зони: 25 % отримала Україна, 75 % — Румунія.