Антифеодальний рух на українських землях

Причини:

— посилення кріпосного гніту;

— безправне становище кріпаків;

— зловживання імперських чиновників.

Мета: скасування кріпацтва й отримання землі.

Основні форми протесту:

— псування знарядь праці;

— відмова виконувати повинності;

— підпали маєтків та вбивства поміщиків;

— втечі з маєтків;

— збройний опір поміщикам та місцевій адмі­ністрації, повстання;

— партизанські напади на поміщицькі маєтки.

Масові повстання

— Повстання проти режиму військових поселень у Чугуєві (Харківщина) 1819 р.

— Селянські рухи на Катеринославщині (1818-1820 рр.), Харківщині, Херсонщині, Чернігівщині (1832-1833 рр.).

— Виступи під проводом У. Кармелюка (1813-1835 рр.) на Поділлі.

— «Київська козаччина» (1855 р.) — масовий рух селян­ства Київщини за повернення козацького стану.

Підсумки повстань:

— повстання були стихійними й неорганізованими, тому не мали успіху;

— засвідчили, що більшість населення України ви­ступає проти кріпосництва і готова до збройного спротиву;

— змусили окремих представників українського дво­рянства шукати шляхів покращення умов життя селянства.