Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
Активну участь у державотворенні на наших землях брали греки. Упродовж ІХ-ѴІІ ст. до н.е. вони здійснюють колонізацію Північного Причорномор’я. Причинами міграції греків були перенаселення континентальної Еллади, внутрішня політична, соціальна боротьба, міжетнічні конфлікти, необхідність у ринках збуту готової продукції та пошук джерел сировини, продуктів харчування.
Також причиною колонізації був недостатній розвиток продуктивних сил, який вимагав обмеження чисельності населення античних держав, що призводило до вимушеної міграції.Важливим фактором заснування перших поселень на території Північного Причорномор’я був пошук джерел сировини, зокрема металів.
У заселенні греками Північного Причорномор’я вчені виділяють кілька етапів:
1) Заселення Північно-Західного Причорномор’я та засвоєння Істрії у Подунав’ї та Борисфену на острові Березань (нижня течі Південного Бугу) (середина VII ст. до н.е.).
2) Освоєння узбережжя Березанського та Бейкушанського лиманів. Виникнення Ольвії, Пантікапею, Феодосії, Гермонесси тощо (перша половина - середина VI ст. до н.е.).
3) Освоєння Нижнього Подністпров’я та заснування Тіри і Ніконія (друга половина VI - початок V ст. до н.е.);
4) Освоєння території Західного Криму і поява Херсонеса (кінець V ст. до н.е.).
Кожне місто мало свою полісну організацію і різні форми правління: монархія, демократична або аристократична республіка. Єдиним державним об'єднанням грецьких міст-держав було Боспорське царство, яке утворилось в V ст. до н.е. і охоплювало Керченський і Таманський півострів та північне узбережжя Азовського моря до гирла Дону.
Усі грецькі поліси були типовими рабовласницькими державами потрібними для своєї метрополії. Багатіли на торгівлі хлібом, рабами, ювелірними виробами.
У містах-державах з республіканською формою правління найвищим органом управління були народні збори всього вільного грецького населення.
Іноземці, жінки і раби не мали виборчих прав. У результаті зборів утворювалися органи управління, призначалися посадові особи і здійснювався контроль за діяльністю.Верховна влада в Боспорському царстві належала царю, який спирався на багатих землевласників. Досить сильною була знать місцевих племен. Період найбільшого економічного і культурного розвитку Боспорської держави припадає на IV-III ст. до н.е. Головну роль відіграє ремісництво і торгівля, другорядну - землеробство. У II ст. до н.е. Боспорська держава переживає гостру кризу. У 107 р. до н.е. в м. Пантікапеї у Боспорському царстві спалахнуло повстання рабів під проводом Савмака. Повстанці захопили місто і проголосили Савмака царем. Але об'єднавши зусилля греки придушили повстання.
В історичному розвитку грецьких міст-держав можна зазначити два етапи: 1. VII-I ст. до н.е. - незалежне існування, період піднесення, збереження еллінської культури і традицій; 2. I ст. до н.е. - ІІІ ст. н.е. - перехід під владу Римської імперії, занепад, варваризація населення, загострення соціально-економічних і політичних протиріч.
Таким чином, грецька колонізація сприяла еволюції державотворчих процесів на землях сучасної України, зокрема, затверджуються демократичні традиції. Водночас місцеве населення активно залучається до товарно-грошових відносин і ознайомлюється з новими технологіями та землеробства та ремесла.
4