Адміністративно-територіальний поділ Наддніпрянської України
Унаслідок другого (1793 р.) та третього (1795 р.) поділів Речі Посполитої до складу Російської імперії ввійшли Правобережна Україна та Західна Волинь, а результатом успішної війни з Туреччиною стало приєднання до Росії причорноморських степів та Кримського ханства.
Отже, зникли держави, які впливали на розвиток українських земель.До 1796 р. поділ Російської імперії на намісництва був замінений поділом на губернії. У 20-30-ті роки XIX ст. губернії об'єднали в генерал-губернаторства. Адміністративно-територіальний поділ українських земель, що перебували під владою Російської імперії, був таким:
| Регіони | Генерал-губернаторство | Губернії |
| Південно-Західний край (Правобережжя) | Київське | Київська, Волинська, Подільська |
| Малоросія (Лівобережжя), Слобожанщина | Малоросійське | Чернігівська, Полтавська, Слобідсько-Українська (з 1835 р. — Харківська) |
| Новоросія (Південь) | Новоросійсько-Бессарабське | Катеринославська, Таврійська, Миколаївська (з 1805 р. — Херсонська) |
Губернатори були наділені всіма цивільними, державними та військовими повноваженнями і призначалися царем; до губернського правління входили віце-губернатор, радники, прокурор. Вони спиралися на дворянські збори — становий представницький орган.
Губернії складалися з повітів, очолюваних капітанами-ісправниками. Повіти ділилися настани під контролем поліцейських приставів. Державні податки збирала імперська казенна палата. У 1831 р. було скасовано магдебурзьке право на Лівобережжі, у 1841 р. ліквідовано судочинство за Литовськими статутами на Правобережжі. Ключові посади обіймали російські чиновники.