4.Боротьба українських земель проти іноземних поневолювачів.
Монголо-татарська навала на українські землі
Наприкінці XII ст. в Центральній Азії утворилася Монгольська держава. В боротьбі за владу в 1206 р. переміг хан Темучин (Чингісхан), який почав завойовницькі походи.
Воїни Чингісхана називали себе монголами, а руські літописці називали їх татарами, хоча самі татари постраждали від монгольських нападів. У XIX ст. в історичній науці їх стали називати монголо-татарами.
Особливості монгольської армії
1) Добра військова організація: десятки об'єднувалися в сотні, сотні — у тисячі, десять тисяч складали тумен («тьму»);
2) основа війська — кіннота, що поділялася на важку, середню й легку;
3) використання різноманітної військової техніки при облозі фортець; вони були озброєні великими луками, списами, шаблями;
4) продумана військова тактика: після наступу легкої кінноти — відступ, заманювання в пастку, оточення і знищення противника;
5) сувора дисципліна: за втечу одного з поля бою страчували десяток, за втечу десятка — сотню.
Напрямки монгольських походів (1210-1223 рр.)
Сибір | → | Китай | => | Середня Азія | => | Закавказзя | → | Половці |