ВОЙНА САМАЯ РОКУ 1648*
Ha початку того ж року1, взявши вгдомостьоткоммисара[173] ко- зацкого, панове гетманове так коронній Миколай [174] Потоцкій, яко теж и полній Калиновскій, же юже купа немалая войска зобралася на Запорожю, до Хмелницкого приставши, зараз со[175] всіми войсками коронними притягли на Україну до города Черкас3*, и там отправуючи свята великодніе[176] Воскресенія Христова[177], усе войско козацкое с[178] полковниками їх скупили и казали оним присягати[179], же не мают здрадити9 полковников своїх и до Хмелницкого приставати.
И так зараз по Воскресенії Христовом гетманове короннії10 висилают войска немаліе водою Дшпром у чолнах, посадивши посполу з козаками и шхоту немецкую. A землею, полем посилает гетман Потоцкій сина своего Стефана з коммисаром11 козацким, з которими войска коронного тисячей шесть, акозацкогозтими, що у чолнах поишли, еще при коммисару тисячей шесть, приказавши оним, жеби ишли просто на Запороже до Сг'чи зносити12 Хмелницкого албо осадити его з войском. И сами гетманство13 з14 войсками коронними за ними втропи помалу ишли с тяжарами15 войско- вими и ш'хотами 16. Хмелницкій, узявши вгдомость о наступлению войск коронних, не ожидаючи на Запороже17 приходу їх, але переправившися з войсками татарскими немалими, напротив пойшол войск коронних. И испоткавъшися в полях, у урочища Жолтой Води18, там осадил каштелянича Стефана Потоцкого и коммисара козацкого з войсками їх. A войска, которіе ишли Дншром водою чолнами, минувши городи, не доходячи порогов, старшину19 зостаючую при них, и ш'хоту ш'мецкую, в чолнах [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199]будучую, викололи и покидали в Дніпр4*.
И послали своїх послан- цовдо Хмелницкого, по которих прислал Хмелницкій з ордою, и орда, на свої коні оных побравши, привезла на Жовтіє Води, где посполу того войска коронного доставали. Войска зась козацкіе, зостаючіе при тих войсках коронних, видячи, же юж и тое войско, которое водою ишло, зостает при Хмелницком и орді,— и тіе ус і з войска коронного пристали до Хмелницкого и до орди, и на тое ж войско почали бытих, где през килка дній без перестанку тая война тривала. И войско, осаженное2 будучи в степах, не могучи витривати, рушило табором оттоля ку Княжим Байраком оборонною рукою, уступаючи назад ку городом, але в том отході не пощастилося їм, бо, не допустивши оных до тих Княжих Байраков, почала орда c козаками табор їх розривати. A в тіе Княжіе Байраки запровадивши войско козацкое ш'хоту, покопали рови, до которих пришовши табур войска полского, змішалися, и там усе тое войско розбито, в неволю побрано татарскую, и ка- штелянича Стефана Потоцкого посполу c коммисаром 3 взято, которий в молодих літех на Запорожю живот свой скончил, бо Хмелницкій оного, не даючи орді, на Запороже до Січи отослал и там от ран помер5*. A иншіе панята вневолюпошли татарскую, гетманове зась коронніе великій 4 и полній c потугами своїми на Чигирин ишли втропи за тим войском, хотячи оных посилковати. Але по розгромленію войска полского у Княжих Байраков, ні- котороестогопогромупоутікавшщдали знати.же юж нікого посилковати, бо войско до остатку знесено,— отвернули гетманове Николай Потоцкій, каштелян краковскій коронній, и Каліновскій, гетман полній, з войсками назад ку городам, не идучи на Чигирин, але просто шляхом на проворотя5 ку Корсунові місту ишли, за которими Хмелницкій з ордами немалими ішол, наступуючи наних. Где гетманове, переправивши ріку Рось у Корсуню и над- пустошивши 8 міста, поминовали Корсунь. Которих зараз настигнувши, Хмелницкій за Корсуном учинил потребу, где гетманове оборонною рукою уступовали, беручися в поля ку Росаві7. A припало оным ити промежку лісами в милі от Корсуня, где Хмелницкій казав запровадити піхоту козаков корсунских в тіе ліски, которіе шлях перекопали и там позасідали, не дупущаючи переходу табу- рові лядскому. A Хмелницкій c тилу и около з войсками и ордами наступивши, оное войско розгромил з допущенія бозкого8, [200] * 3 4 5 6 7 8где гетманов обоїх — великого коронного и полного в неволю ВЗЯІО и усе войско вигублено, же мало хто з того погрому увойшол. Где орда неошацованную здобич узяла 1 так в конях, риштунках, яко найболше в неволниках знатних панов и панят и посполитого войска [201] [202], а козаки знову збогатилися з обозу полского так великих панов,же сргбромалою ценою продавали. Которая то потреба, албо война под Корсуном была на том тижню по святой Тройци е*. Была тая поголоска на всей Українг, албо хвалка от шляхти, же по знесенню тоей своеволі с Хмелницким міли панове Украшу плюнд- ровати и болшую часть осажовати людмиш'мецкими и полскими. Также и у віри руской помішка великая била от уш'ят и ксендзов, бо уже не тилко унія у Литві, на Волині, але и на Україні почала ropy брати. B Чернігові архимандритове [203] один по другом зо- ставали, по инших городах церкви православніе запечатовали, до чого помошниками оным шляхта, уряд и ксіонзи были, бо уже на Україні що городок[204], то костел был. A в Кіеві теж утиск немалій церквам божіїм старожитним чинили так воевода кіевскій Тишкевич [205] [206], на тот час будучій, яко теж іезуїти, домінікани, бер- надини и иншіе закони наездами правими метрополиту утескуючи® и науки школ забороняючи, згола старорускую православную християнскую віру собі прекладаючи не розную от поган; бо ліпшое пошанованне ляда [207] жидищеві спросному [208] било, аніжели найліпшому християниновірусинові[209]. Анайгоршое насмівіско и утиски терпіл народ рускій [210] [211] от тих п, которії з руской[212] віри приняли римскую віру 7*. И так народ посполитій на Україні, послишавши о знесенню войск коронних и гетманов, зараз почали ся купити в полки не толко тіе, которіе козаками бивали, але хто и ніґди козацтва не знал. Щовидячи пановедержавци українніе[213],нетолко старостове[214], зостаючіе по городах, але и сам князь Вышневецкій, которій немал 1 усе Задн/пра м/л в своем подданств/, им/ючи при себZ килка- надцять тисяч люду военного грошового, опроч драгун/е'і и вибран- цов, которих с подданних своїх начинил был по всZx городах нез- лічоную р/ч,— мус/л ут/кати и уступовати з України, з городов своїх, з княгинею и з сином своїм Михайлом, которій напотом королем полским зостал был. От боку зась Хмелницкого гетмана войска запорозского, которій юж по знесеню войск коронних цале гетманство принявши за упрошеніем усего войска козацкого [215] [216], бо до того часу гетманом не звался, аж покуля обоїх гетманов коронних знаки войсковіе, тоест булави и бунчуки усвої руки узял,— все войско оного гетманом настановило и на тот уряд упросило. Зараз от боку[217] оного козацтво по розных городах розишовшися, полковников, сотников соб Z понастановлявши[218] [219] и гдеколвек знайшлася шляхта, слуги замковіе, жиди й уряди мг'скіе — усе забияли [220], не щадячи анZ жон и д/тей i'x, маетности рабовали, костели палили, обваліовали 6, ксіонзов забияли, двор/ зась и замки шляхецкіе и двори жидовскіе пустошили, не зоставаючи жадного ц/лого. Р/дкій в той кр/в/[221] на тот час рук своїх не умочил и того грабленія тих добр не чинил. И на тот час туга великая людем вся- когостанузначнимбыла инаругання от посполитихлюдей.анай- болше от гултяйства, тоест от броварников, вынников, могилников, будников, наймитов, пастухов, же любо бы який челов/к значній и не хот/л привязоватися до того козацкого войска, тилко мус/л задля позбитя того насм/виска и нестерпимих б/д в побоях, напоях и кормах незвичайних, и тії мус/ли у войско и приставати до того козацтва. Где по городах по замках шляхту доставано, гдеколвек позачинялися были, тоест: в Н/жин/, Черн/гов/, Стародуб/, Гом- лю[222]. Всетоеподостававши,вистинали,бопершей, устрашившися, шляхта жидов повидавали з маетностями, а напотом и самих подоставали и вистинали. И многіе на тот час з жидов, боячися смерти, християнскую в/ру приняли, але зась знову, час угляд/вши, до Полщи поут/кавши, жидами позоставали, аж р/дко которій додержал в/ри християнской. И так на Україн/ жадного жида не зо- стало, а жони шляхецкіе зостали жонами козацкими. Также и на потомтой сторон/ Дн/пра, аж по самій Дн/стр, тое ж ся стало спустошення замком, костелом и двором шляхецким, жидовским, урядом м/ским и шляхт/, ксіонзом,— усюда тое вытрачено, а най- болше жидов пропало в Немерові и в Тулчин/ — незличоная личба. Орда зась, збогатившися ясиром значним того войска коронного и гетманов обоїх узявши, зоставивши часть малую орди, в Крим повернули, отпроважаючи гетманов Потоцкого и Калиновского и незличоную р/ч панов значних, на том погром/ узятих. A Хмелницкій, скупивши войско, тягнул з України к полским городам, где притягшиподПилявц/8* недоходячиКонстантинова Великого, там споткалися з войском коронним, над которимиюж гетмановали ксіонже Острожскій Дом/н/к и пан Сенута 1 справ- цами 9* тих войск были, которих незличоная лг'чба была. Так тиж и козацкого войска при гетману Хмелницкому болей ста тисяч было, которих войско коронное барзо спирало, же троха не в об- леженю зоставали козаки, в чом н/чого не вонтпил Хмелницкій, бо послал по орди. И якскоро орда притягнула великою потугою 10*, зараз того часу войско коронное собою стривожили, и так орда с козаками тое войско розгромили, же мус/ло ут/кати ку Константину [223] [224] Великому, оставивши тяжари военніе, тилко з скарбними возами. Але постарому и тое в руки козаком и татаром ся достало [225], бо наганяючи шляхом, оных рубали, а которіе и до Константинова пришли, там мост под самим м/стом обломали, и так переправу утративши, мус/ли там погибати. He тил1 жидов губили и шляхту, але и посполитим людем, в тих кра- яхживучим,таяжбідабыла,многіевневолю татарскую пойшли, а найбарзій ремесники молодіє, которіе себі голови голили по- полску, чуприну, пускаючи наверх голови. Але предся русь хри- стияне [234] [235] в тих повітах в городах позоставали, и ежели якого поляка межи собою закрили, то тот жив. Костелі зась римскіе пустошили, склепи c трупами откоповали [236], мертвих тіла з гробов викидали и обдирали и в том одіню[237] ходили. Где тое спустошеня того літа тривало аж, почавши от петрова поста, до филипова посту, там под Замостям зоставал Хмелницкій, бо Господь Бог за гріхи нави- діл [238] землю такою тяжкою войною и отнял оной господара, тоест короля щасливого Владислава, которій на початку тоей нещасной войни померл, выехавши з Вилня у Меречу. И так [239] не могли панове сенаторове тому [240] запобігти згодою, але що порвалися войною, на собі понесли. Аж видячи так великій упадок своей шляхти панов значних и войска и подданних утрати, в тот час почали старатися о королю собі и обобрали на королевство полское Яна Ka- зіміра, рожоного брата зейшлого короля Владислава. Где зостав- ши королем, обослал гетмана Хмелницкого писмом, напоминаючи, жеби юже панство [241] не пустошил, що гетман Хмелницкій на писмо королевское вернулся на зиму на Україну до Чигирина п* и там жону собі понял куму Чаплинскую [242]*, маючую мужа живого, а орди в Крим пошли з добичу. Того ж року по росказанню гетмана Хмелницкого полк Hi- жинскій ходил доставати Кодака, и идучи ку Дніпру [243], чинили великіе кривди людем. Где люде, розуміючи оных за войско литовское, и якобы то оны идут на оборону Кодака, а не доставати, и несподіване напавши, нікоторіе сотні погромили в Рашевці за Ko- мишним. Але зась скупившись тот полк у Максимовці над Дніпром, тое войско розбили, же мало которій з їх увойшол, и переправивши Дніпр, потягнули под Кодак, которій держачи в осаді през [244] [245] килка неділь, оным докучили, аж мусіли ся здати. И так усіх жол- ніров c Кодаку спровадили вцілости до Чигирина, и там чигиринці онихпожаковали11, а коменданта узяли за сторожу12, которого на- потом Хмелницкій в Полщу отпустил. Сторінка списку Іскрицького, переписана ним власноручно. Того ж року саранча барзо великая на усей Україні была и барзо шкоди великіе починила, збожя позедала и трави, же не било где сіна косити, а зима барзо великая была и не било чим сгат- ку кормити. Тая саранча зазимовала на Україні, з которой знову икри навесну другая уродилася, и так великую дорожнету учинила.
