Статті, постановлені з Богданом Хмельницьким 1014
ПЕРША
Про вольності,
згідно давніх прав Запорозького війська.
Щоб його царська величність ударував і зволив потвердити військові права й вольності, як то було віддавна в Запорозькому війську, щоб користуватися своїми правами і мати вольності в добрах і судах.
Щоб у ті військові суди не вступався ні боярин, ні воєвода, ні стольник, а щоб судилися від старших своїх, товариства; там, де три козаки, то два повинні судити третього.I по цій статті його царська величність ударував гетьмана Богдана Хмельницького і все Запорозьке військо, і звелів бути так за їхнім чолобиттям.
10.3 Акти: Остафей Гоголь. Відомий як полковник ще з початків Хмельниччини. B 1674—1679 pp. був наказним гетьманом.
10.4 Автентичні статті Б. Хмельницького не збереглися, хіба їхні чернеткові редакції, які поміщено в IV і X тт. «Актов, относящихся к истории Юго-Западной России». Статті, що йдуть далі, подекуди
сфальшовані царським урядом, принаймні частково розходяться з чернетковими списками справжніх статей. Треба сказати, що за життя Хмельницького ці статті не були відомі ширшому колу старшини і козаків. Вперше їх прочитано перед старшиною в час настановлення гетьманом Виговського.
1015
ТІ й
1016
Суддів було два, через те в докумен- повторення.
Евхимок — назва монети, таляр.
ДРУГА
Про магістрати й міських урядників.
У містах урядники мають обиратися з їхніх людей, аби лише обиралися на те достойні, які будуть підданими його царської величності при справлянні й урядуванні і віддаватимуть належний прихід у казну його царської величності насправді.
По цій статті його царська величність ударував і звелів бути так за їхнім чолобиттям. A бути урядникам у містах таким: війтам, бурмістрам, райцям, лавникам. I прибутки всякі, грошові й хлібні, збирати на його царську величність і віддавати в його, государеву, казну тим людям, яких визначить і пришле на те його царська величність у Київ і Переяславль.
A над тими присланими людьми, кого пришле його царська величність для такого зібрання в казну, наглядати, аби чинили правду.ТРЕТЯ
Данина гетьманові на булаву.
Ha гетьманську булаву дане Чигринське староство з усім, що до нього належить, а також щоб і нині воно слугувало до всілякого урядування; та йому ж іще й тисяча золотих червонних.
I по цій статті царська величність ударував, велів бути так за їхнім чолобиттям.
ЧЕТВЕРТА
Про смерть гетьмана і про його вибрання.
A коли трапиться, що з божої волі гетьман, бува, помре, то його царська величність звелить Запорозькому війську обирати гетьмана поміж себе самим, а обравши, звіщати про те його царську величність; і це робити тому, що то давній військовий звичай.
I по цій статті його царська величність ударував, звелів бути так за їхнім чолобиттям. A після обрання їздити гетьманові до великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, самодержця всієї Великої, Малої та Білої Росії до Москви на його государеві пресвітлі очі. I великий государ, його царська пресвітла величність, ударує гетьмана за чином булавою й прапором і звелить дати йому на гетьманство свою государеву жалувану грамоту.
П’ЯТА
Про козацькі маєтки.
Козацьких маєтків щоб ніхто не забирав у тих, котрі землю мають; і щоб пожитки з тих маєтків за доброю волею могли вибиратися також, щоб діти вдів, які залишилися після козаків, мали такі ж вольності, як предки й батьки їхні.
I по цій статті царська величність ударував, звелів бути так за їхнім чолобиттям.
ШОСТА
Про заплату всьому війську.
Писареві військовому й обозному по тисячі польських золотих на чоловіка. Ha суддівського писаря по сто золотих. Ha суддівського писаря по сто золотих 1015. Ha писаря і хоружого полкового по п’ятдесят золотих. Ha сотницького хоружого тридцять золотих. Ha гетьманського бунчучного сто польських золотих. Ha полковників по сто євхимків 1016. Ha полкових осавулів по чотириста золотих. Ha сотників по сто золотих.
Обозному, й писарю, і на двох чоловік суддів, і на всякого полковника, й осавулам військовим та полковим, які завсігди бувають на військових послугах, щоб було ще й по млину.101‘ Акти: «I по цій статті бути за їхнім чолобиттям».
A на реєстрових козаків по тридцять польських золотих на чоловіка. I бути реєстровим козакам шістдесяти тисячам, і давати їм государеву платню, збираючи щороку з різних прибутків міст Запорозького війська Малої Росії 101/.
СЬОМА
Про військову артилерію.
10UN Шипош — музичний інструмент, ріг.
Гармати військові мають бути в Корсуні, а весь повіт має давати кошти на поживу і справлення гармат. A на послузі при гарматах лишатися обозному, осавулу, хоружому, писарю; пушкарів має бути вісімдесят чоловік, гармашів також, шипошників 1018 чотири чоловіки, ремісників дванадцять чоловік, стадників шість чоловік, цирульник один чоловік, довбишів два чоловіки, коновалів два чоловіки.
I по цій статті бояри постановили бути так за їхнім чолобиттям.
ВОСЬМА
Про духовні й мирські права.
Щоб його царська величність ударував тим, що велів ні в чому не порушувати прав, наданих з віків від князів та королів, як духовним, так і мирським людям.
Царська величність ударував: права як духовні, так і мирські ні в чому не порушуватимуться. A київському митрополитові, також іншим духовним Малої Росії бути під благословенням найсвятішого патріарха московського і всієї Великої, Малої та Білої Росії [115] [116]. A духовних прав найсвятіший патріарх не змінюватиме. ДЕВ'ЯТА Про послів і посланників 102°. Гетьманові не приймати в себе послів та посланників і гінців із навколишніх чи якихось інших держав і не посилати від себе у відповідь на ті посилки своїх послів, посланців та гінців у навко- здавна приходять з чужих країв до війська Запорозького, аби було вільно приймати, а коли було б щось супротивне царській величності (в цих посольствах), мусять вони (козаки) сповіщати царську величність. лишні й будь-які інші держави, щоб не збавляти грошових та всіляких інших витрат Запорозького війська. Хіба що звелить йому, гетьманові, послати в якусь державу по певній справі великий государ, його царська величність; а коли посли, посланці й гінці приїжджатимуть до нього, гетьмана, з навколишніх держав, то їм відмовляти, коли матимуть якісь справи, і хай вони їдуть до великого государя, до його царської величності в Москву. ДЕСЯТА 1021 Стаття додана. B 11 пунктах є про Крим така стаття, теж десята: «Коли б мала нападати кримська орда, тоді треба наступати на неї від Астрахані і Казані, також і донським козакам бути готовими. A тепер вона (орда) ще в братстві (з козаками), треба дати час і її не зачіпати. Наказ і повеління на Дін до козаків послано: коли кримські люди не будуть зачіпати, то й на них іти не велено. A коли кримці зачеплять, то царська величність звелить іти на них походом». Про дипломатичні зносини не говориться тут нічого, очевидно, вони регламентувалися пунктом 5 (див. приміт. 1020). Про мир із татарами 1021. Hi про що не погоджуватися, окрім встановлення миру з кримським ханом, а мир мати з ним за указом великого государя, його царської величності, через те, щоб татари не йшли війною на жителів Запорозького війська, не розоряли їх і не брали в полон; також щоб якісь гуляки з Криму чи ногайські не розоряли і в полон не брали їх же, черкас. ОДИНАДЦЯТА Про данину й про вибирання Ti. Воліли б вони, щоб давати данину відомою ціною, як дається данина і в інших землях, і щоб платили її ті люди, які належать його царській величності. I цій статті його царська величність указав бути так, як вище написано, щоб збирати казну війту, бурмістру, райцям і лавникам та віддавати в казну його царської величності тим людям, яких його царська величність пришле, а над тими збирачами наглядати, щоб чинили по правді. ДВАНАДЦЯТА Про воєвод. Коли б воєвода, наїхавши, почав ламати їхні права та чинити якісь ущемлення, і то було б з великою докукою, оскільки вони до іншого права не швидко можуть звикнути й ущемлення такого не можуть зносити, то хай у такому разі старші з тутешніх людей справляються щодо тутешніх прав і установлень. I по цій статті його царська величність дав милостивий указ, щоб були урядники, які наглядали б за правами й вольностями того війська. ТРИНАДЦЯТА Про привілеі. 1022 Ця стаття ідентична з пунктом 17 двадцятитрьохпунктної петиції козаків 1654 p. Тут тільки додаток: «Один на вольності козацькі, а другий на воль- ності шляхетські», що було здійснено (див. царські грамоти козакам та шляхетству, ч. VII, p. 5). Раніше від польських королів не було ніякого гоніння на віру та їхні вольності, завжди вони, люди всякого чину, мали свої вольності і через те вільно служили. A нині через наступи на їхні вольності піддалися вони під високу руку його царської величності та б’ють чолом, щоб його царська величність звелів дати їм привілеї з вислими печатками 1022, аби було це нерушно на вічні часи. A коли те отримають, то вони самі роздивляться поміж себе: хто козак, той матиме козацьку вольність, а хто хлібороб-селянин, той віддаватиме звичні повинності його царській величності, як це бувало й раніше. Також визначать і для всяких людей, підданих його царській величності, на яких вони мають бути правах та вольностях. I царська величність ударував, звелів постановити цю статтю за їхнім чолобиттям. Переяславські статті, або конституції при обранні на гетьманство Юрія Хмельницького 270 Сторінка Літопису C. ЧОТИРНАДЦЯТА Про київського митрополита. Про київського митрополита було дано наказ сказати усно. I в мові своїй посланці били чолом, щоб його царська величність ударував, звелів дати на його маєтності свою царську жалувану грамоту. I царська величність ударував митрополита на ті його маєтності, що він нині ними володіє, і велів дати свою жалувану государську грамоту. 1023 Стаття постала (як і 2) через виразну непогодженість дій царських та козацьких військ у кампанії 1654 p. 1024 Стаття постала в зв’язку з акціями семигородсько-польської війни (див. ч. X), коли Хмельницький послав до Ракочія без відома царського уряду корпус Ждановича. Враховувала вона й козацьку традицію ходити в «затяги», тобто найматися на ту чи іншу війну до котрогось із володарів. 1025 Стаття формулює постійне тодішнє домагання царського уряду. За Хмельницького воєводи були впроваджені тільки в Київ. Виговський згодився на впровадження воєвод, але з обмовкою (див. приміт. 734). 1026 у Переяслав визначено воєводою А. Бутурліна, в Ніжин — C. Шаховсько- го, в Чернігів — В. Новосильцева, в Брац- лав та Умань воєвод не визначено. Нові статті, які за указом великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, самодержця всієї Великої, Малої та Білої Росії постановлені бути над колишні статті. СТАТТЯ ПЕРША Про готовність усього війська до війни 1023. За указом і повелінням великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича,самодержця всієї Великої, Малої та Білої Росії, його царської величності, завжди бути готовими до госу- дарської служби гетьманові з усім військом, куди лишень буде його царське зволення. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши цю статтю, постановили бути цій статті так, як написано. ДРУГА Про полки, як багато їх має йти на війну. Також, де укаже великий государ, послати на його, государеву, службу кілька полків, і йому, гетьманові, посилати ті полки без жодної відволоки. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши цю статтю, постановили бути цій статті так, як написано. ТРЕТЯ Про гетьманську вірність щодо його царської величності. Гетьманові бути вірним і навіки невідступним і не зваблюватися ніякими лядськими оманками. Також не вірити ніяким вимовам про Московську державу, а хто почне заводити посвари, то таких людей карати смертю, а про всілякі посварні справи писати до великого государя, його царської величності. Також коли ті посварні справи йтимуть від людей Московської держави, то воєводи госуда- ревих порубіжних міст донесуть тим людям государевий указ після розгляду з певним присудом. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши цю статтю, постановили бути цій статті так, як написано. ЧЕТВЕРТА Про государевий указ щодо війни 1024. Без указу й повеління великого государя, його царської величності, самому гетьманові з усім Запорозьким військом нікуди не ходити на війну й нікому з навколишніх держав не допомагати, і не посилати на допомогу великими й малими полками людей Запорозького війська, щоб через ті запомоги Запорозьке військо не змалялося, а коли хто піде на ту війну самоправно, без гетьманського відома, то тих карати смертю. I гетьман, і полковники, і старшина, і чернь, вислухавши на раді цю статтю, постановили бути цій статті так, як написано. П’ЯТА Про воєвод по містах з військами задля оборони 1025. Великий государ, його царська пресвітла величність, звелів бути у своїх, царської величності, черкаських містах, у Переяславлі, в Ніжині, в Чернігові, в Браславлі, в Умані 1026, своїм, його царської '02, Гарц, гарнець — одиниця міри на горілку, мед, пиво: 4 кварти (3,768 л). 1026 Постійний пункт незгод. Царський уряд вважав білоруські землі своїми, бо відібрав їх від Литви. Козаки вважали їх своїми, бо воювали за них. У згаданий час козацьким військом у Білорусії командували I. Нечай та C. Виговський. їх завоював був пізніше князь I. Лоба- нов-Ростовський і відіслав обох до Москви. 1029 Мається на увазі Ю. Немирич, який був протестантом. Царський уряд вважав його одним із головних винуватців повстання Виговського. Немирич присяги цареві не складав. величності, воєводам з ратними людьми для оборони від ворога. Тим воєводам не втручатися у військові права й вольності, а які воєводи будуть у Переялавлі й Ніжині, то тим бути на своїх припасах. У Києві, в Чернігові і в Браславлі воєводам володіти тими маєт- ностями, які належали до воєводств раніше. A в полковничі побори воєводам не втручатися. Хто ж учинить якесь насильство, то тих карати; які ратні люди великого господаря будуть у тих госу- дарських черкаських містах, то тим государевим ратним людям не ставити на дворах реєстрових козаків, а ставити тим государевим ратним людям у всяких жителів, опріч реєстрових козаків. Також не брати у реєстрових козаків і підвод під посланців чи гінців, а брати те у міських та сільських жителів. Реєстровим козакам тримати вино, пиво, мед, а продавати вино можна бочками на оренду і куди хто захоче, а пиво й мед продавати вільно гарцем 02/. A хто продаватиме вино в кварти, то тих карати. I гетьман, і все Запорозьке військо, і чернь, вислухавши на раді цю статтю, постановили бути цій статті так, як написано. ШОСТА Щоб черкасцям не бути в залогах у Білій Pocil 1028. У городах, містах і містечках у Білій Росії нині й надалі не бути черкаським залогам, щоб не чинилося тим самим сварок поміж великоруських та білоруських ратних людей. Гетьман, і все Запорозьке військо, і чернь постановили віднині не бути черкаським залогам у Білій Росії. Полковникам, сотникам і козакам у Білій Росії не називатися запорозькими козаками, а поки що належати до Ніжинського, Чернігівського і Київського полків. A хто називатиметься Запорозьким військом Білоруським, Старобихівським та Чаусовським, то тих висилати з їхніми пожитками в государеві черкаські міста. A хто не захоче йти в черкаські городи, то жити тим у тих місцях, але запорозькими козаками не називатися. A коли б хто почав називатися запорозькими козаками і піде до польського короля, то тих ловити й карати на горло. СЬОМА Про вибрання гетьмана й полковників. Коли гетьман буде встановлений на гетьманування за указом його царської величності і за вибранням усього війська, а тоді вчинить якийсь переступ, то війську без указу його царської величності самим гетьмана не змінювати. Захоче новопостановлений гетьман учинити якийсь переступ, опріч зради, то великий государ, його царська величність, звелить дійти права в тому всім військом, а після того звелить учинити указ, як здавна повелося у війську. A самим самовільно, без указу його царської величності гетьмана не міняти, також і гетьман не може без ради й поради усієї черні вибирати когось у полковники й інші керівні люди, і щоб вибирали у військо полковників на раді, кого вподобають поміж себе зі своїх полків, а з інших полків у полковники не вибирати. Так само гетьман не повинен відставляти тих полковників без ради. ВОСЬМА Про чужовірців, щоб не було у військовому начальстві 1 029 неправославних [117] 1030 Разом з Трубецьким поїхала в Москву і рідня Виговського: Данило, Василь, Юрій, Ілля. Данила забито в дорозі. Ca- мійла пізніше взяли в Бихові (див. при- міт. 1028). Bcix їх заслано в Сибір. Дружина Виговського врятувалася (див. при- міт. 962). 1031 Гуляницький Григорій (див. при- міт. 968). 1032 Богданович-Зарудний Самійло — генеральний суддя ще з часів Хмельницького (див. приміт. 680). Перейшов на бік Ю. Хмельницького. Дальша його доля невідома. 1033 Жданович Антон (див. приміт. 681). Після падіння Виговського його доля невідома. 1034 Гапонович Герман — генеральний військовий суддя за Виговського. 1035 Лобода Федір — спершу переяславський полковник, потім генеральний військовий суддя за Хмельницького та Виговського. Був полонений росіянами в 1659 p. 1036 Силич Оникій (див. приміт. 1005). ється у війську великий розрух та чвари і їм, козакам Запорозького війська, чиняться налоги й ущемлення. A кого оберуть з нових полковників, то тих новопостановлених полковників привести до присяги на вірне підданство і на вічну службу. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши на раді цю статтю, постановили бути їй так, як вона написана. ДЕВ’ЯТА Про зрадників Виговських. Щоб жінку й дітей зрадника Івашка Виговського гетьман та військо віддали за його зраду царській величності; також і брата його Данила, й інших Виговських, які є лише в Запорозькому війську. A надалі не бути Виговським не лише при гетьмані і в урядниках, але й у Запорозькому війську. 1 гетьман, і полковники, і вся старшина, й чернь, вислухавши на раді цю статтю, постановили віддати невзабарі його царській величності жінку й дітей Івашкових, а також його брата Данила 1030. ДЕСЯТА Про інших зрадників його царської величності. Тих, що були у змові зі зрадником Івашком Виговським,— Гришко Гуленицький 1031, Самошка Богданов 1032, Антошка Жданов 1033, Герман 1034 і Лобода 1035,— то тим навіки, на все життя не бути у військовій і таємній раді і ні в якому уряді. A коли хто вчинить супротивне до цієї статті: прикличе їх у раду і покладе на них якийсь уряд, то ті каратимуться смертю. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши на раді цю статтю, постановили бути цій статті так, як написано. ОДИНАДЦЯТА Про те, хто з керівних має бути при гетьмані. При гетьмані має бути зобіруч Дніпра по судді, по осавулу і по писарю. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши Ha" раді цю статтю, постановили їй бути так, як написано. ДВАНАДЦЯТА Про тих, хто заслужить смертну кару. Без указу його царської величності їх не каратимуть. Щодо наказного гетьмана Івана Безпалого і керівних людей його полку полковників — переяславського Тимофія Цецюри, ніжинського Василя Золотаренка, чернігівського Аникія Силина 1036, і керівних людей їхніх полків. Коли хто буде з тих людей винуватий у якихось справах так, що його треба буде скарати смертю, то їх гетьманові й керівним людям не карати без указу великого государя, його царської величності,доти, доки його царська величність укаже прислати когось до того суду на справлення, а до того щоб їм не було даремного гоніння й ущемлення, тому що вони служили його царській величності. Також і всіх полковників та інших керівних людей пообіруч Дніпра гетьман не може карати на горло без висланого на суд посланця його царської величності. A ця стаття постановлена через те, що зрадник Іван Виговський даремно карав смертю численних полковників, керівних людей та козаків, які вірно служили його царській величності. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши на раді цю статтю, постановили бути цій статті так, як написано. 1037 Акти: «I гетьман, і полковники сказали, що зрадник Івашко Виговський прапори, барабани й полкові гармати послав польському королю, а верхову гармату віддадуть вони в Київ незабаром». 1038 Див. приміт. 1028. 1039 Акти: «государю». 1040 Цієї статті добивалися російські дворяни. Виговський, між іншим, домовлявся з царським урядом, щоб видавалися навзаєм і українські втікачі. 1041 Тобто 1654, 1655 і 1656 pp. ТРИНАДЦЯТА Про невільників. Щоб полонені обох боків були вільні. Хто де захоче бути, TO тих не неволити на обидва боки. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши цю статтю, постановили бути цій статті так, як написано. ЧОТИРНАДЦЯТА Про забрані прапори й гармати. Щоб без найменшої затримки були віддані в Київ узяті під Конотопом прапори, гармати й велика верхова гармата. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши цю статтю, постановили бути цій статті так, як написано 1037. П’ЯТНАДЦЯТА Про Старий Бихів. Гетьманові звеліти очистити для великого государя місто Старий Бихів і звеліти вивести з того міста черкас та служивих людей інших чинів, тому що місто віддавен належало польському королеві, а не черкасам. Бо в нинішні проминулі часи чинилися від зрадників, від Самошки Виговського та від Івашки Нечая Г038, і від їхніх радників всілякі злі розрухи, й бунти, і велике кровопролиття ратним людям великого государя. Багатьох вони, взявши під присягою чи таємно, били до смерті, отож надалі тим зрадникам годі бути в Бихові керівними людьми і годі від них бути такому злу. A в Бихові, окрім государевих людей московського народу, нікому більше бути не можна через те, що будуть усілякі сварки, адже ляхи живуть близько — вони безперервно колотили та й надалі почнуть колотити. A можна тим людям бути в Ніжинському чи Чернігівському полку чи де хто захотів би. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши на раді указ великого государя, сказали, що вони пошлють у Бихів до Івана Нечая лист, аби той очистив місто Бихів великому госпо- • 1 П 3 Q υ · υ · · υ · · · « дареві , його царській пресвітлій величності, а козаків, які звалися запорозькими козаками, вислав у Ніжинський та Чернігівський полки. Але щоб його царська величність звелів ударувати і за їхнім проханням відпустити його провини. A коли він не учинить того за їхнім листом, то вони за указом його царської величності підуть на нього війною. ШІСТНАДЦЯТА Про збіглих людей із міст як з боярських, так і християнських у черкаські міста 1040. [118] ме тих збіглих людей і селян, то тих карати на смерть. Tакож буде: хто з Запорозького війська учинив над ким смертне вбивство, чи якийсь розрух у людях, чи якесь інше зло та втече в государеві околичні міста, а гетьман і полковники почнуть про них писати до воєвод околичних міст великого государя, то тих утікачів розшу- ковувати після того і віддавати в Запорозьке військо. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши на раді цю статтю, постановили бути цій статті так, як вона написана. СІМНАДЦЯТА Про підводи й харч посланцям. 1042 Щоб в усіх містах брати з війтів, бурмістрів та міщан харч і підводи для тих людей, які будуть послані від великого государя до гетьмана Запорозького війська і його, царської величності, бояр, воєвод та наказних людей, чи послів і посланців в інші держави, чи в які городи й міста Малої Росії для якихось государських справ з грамотами. Також стосується це й тих, які послані будуть з гетьманськими листами до великого государя, а також з відповідями від його, царської величності, бояр, воєвод і наказних людей, чи посли й посланці з грамотами від навколишніх государів, чи хто Мається на увазі духовенство. з греЦЬКИХ властей 10*2 П1ДЄ ДО ВЄЛИКОГО ГОСударЯ ДЛЯ МИЛОСТИНИ чи якихось інших государських справ, і коли ті люди підуть від нього, великого государя, назад, віддавати кожному з них за достойністю. I силою у них не брати харчу й підвід іншим людям, які підуть до його царської величності московських і Малої Росії міст, окрім вищеописаних справ. A всілякі угіддя, якими вони володіли за королівськими правами досі, хай належать їм по-колишньому. I великий государ ударував, указав бути так за їхнім чолобиттям. ВІСІМНАДЦЯТА Про тих, які не вчинять присяги його царській величності. A коли хто із старших чи будь-якого іншого чину, чи з козаків і міщан у Запорозькому,війську не вчинить присяги по святій непорочній євангельській заповіді його царській величності і буде розкрито це достеменно, то таких людей за військовим правом карати смертю. ДЕВ’ЯТНАДЦЯТА Про тих, хто захоче порушувати ці статті. A коли хто ці статті, постановлені військом, порушить і не виконуватиме, то керівна людина, чи козак, чи міщанин, усі вони будуть карані на горло. I гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши на раді цю статтю, постановили бути цій статті так, як написано.
