РОКУ 1678
Зимою на усеедной орда вийшла 5 и, ставши кошем 6 на Росаві, загонами много шкоди починила, в повіті Переясловском людей побрали и порубали 7.
Того ж року великіе запаси у Чигирин проважено, и город кріпили, сподіваючися приходу турецкого.
И на Україні стали аренди на заплаченя войску, піхоті и конним, которіе от Дорошенка и от Гоголя попередавалися, которим барву 8 давали, але то з великим шемранням людей было, же юже отвикли были арендам.Того ж року, зараз навесні, войска великіе 9 его царского величества вийшли, над которими старшим10царевич Касимовскій и князь Ромодановскій. И гетман Іван Самуилович, свої войска скупивши, рушил з Батурина мая 10, с которим войска немаліе по- йшли, бо не тилко козаков у войско1 [852] гнано, але и міщан и из сел12 два третего виправовали 13, и убогшіе чотири пятого з оружем и борошном, як до войни. И тіе войска потягнули поуз 14Сулою ку Дніпру, до пристани Бужинской, так козаки, як и посполство, бо
нікому не фолговано: и войтов, бурмистров, райцов и ремесников всяких, навет и мужиков \ скрипников, дудников — ycix гнано до войска [853] [854]. A як войско виходило, на тот час розослал [855] архиепископ черні- говскій Лазар Баранович свої універсали по усей Україні, жеби народ заховивал три дни пост [856] в тижню, тоест: понеділок, середу и пятницю, ані їсти, ані пити. До чого стосуючися, и гетман розослал свої універсали, приказуючи cporo, жеби тое люде заховали, приказавши старшим, жеби того постерігали и непослушних карали, але на тое мало дбали. Того ж року посел великій от короля полского Сапіга и инніе пани в килка сот люду на Москву ходили, упоминаючись Смоленского и Киевского воєводства, которих зразу принято з честю, але подарков королевских не принято, а напотом и самих задержано и мало чести оним отдавано, аж знову до своїх городов по скарб слати мусіли на живность. Того ж року, юля 10, войска великіе подступили турецкіе з ве- зиром Мустафою под Чигирин з тяжарами великими. A войско его царского величества з князем Ромодановским и гетманом Іваном Самуйловичом переправилися того часу через Дніпр нижей Бу- жина [857], на поля чигиринскіе, по сей стороні ріки Тясмина от Черкас, а турецкіе войска стали на другой стороні ріки Тясмина коло Чигирина, с татарского боку, и розділивши войска, пашей килка c ханом кримским и господарами волоским и мултянским переправили Тясмин ріку,— сили великіе стали на сем боку ріки Тясмина коло бору, не даючи проходу до Чигирина, а около обточивши, Чигирин доставали. A войска московскіе и ко- зацкіе [858] стали в Бужині ку перевозу, тую плавлю отнявши. Где турки, зобравши болшую силу, стали коло войска московского и козацкого неотступно коммоником, турки и татаре коло табору, которим переміна от везира щодень ординованная приходила през килка недель [859], покуля притягл [860] князь Булат 137 з частю колмиков и черкес и козаков донских. И скоро тіе войска притягнули, зараз почали войска рушати просто на турецкое войско, которое отступило было так коммонно, як и гарматами, з піхотою зостаючими на горі при Каплан паші, в котором рушаню войск великая и валеч- ная потреба была на переправі, которая ведле села Шабелник иде, где аж заночовало войско бючися, и там немало донцов побито и козаков. A на другій день, переправивши табор, под гору пойшли, але не допустили турки, стоячи на горі з гарматами, где знову но- човатимусіли.Ивночі полковника черніговского ВасилияБорков- ского 1 гетман послал и боярин, придавши [861] [862] [863] московского войска немало, где, не дойшовши гори, межи собою войска стали ся быти, узявши тривогу; що почувши, турки з гармат были моцно на табор козацкій, и так заночовати мусіли. A в суботу.скоросвіт, войска козаикіе и московскіе гору опановали, турков отбивши, и гармат турецких двадцять сім з иншими риштунками узяли. ■ бо сторожи не спроважала старшина c квартир и тих бідних погубили; а и тіе усі заледво бы увойшли, ежели бы не піхота козацкая, сердюки, греблі до ночі боронили. B понеделок рано, додня, рушило усе войско московское и козац- кое ку Дніпру, где з великою трудностю аж у вовторок прийшли ку Дніпру 1 и окопалися; але в том отході трудность великая от турков была. A в середу везир з Юрем [871] [872] Хмелницким зовсіми войсками и гарматами притягли и отступили [873] войска наші своїми потугами, моцно [874] [875] достаючи цілий [876] тиждень, где турков много побито, а под самим везиром коней двох убито; бо не тилко з оружя,. але рукопаш билися, так барзо налігали на табор были, же хотіли турки узяти, але за помощію божіею на собі понесли. И так ви- дячи турки, же їх много пропало, другой неделі уступили от войска нашого ку Чигирину и там през три дні тяжири переправляли и Чигирин до остатку зруйновали и гармати забрали и пойшли у свою землю. A наші войска переправилися через Дніпр без жадной юже налоги. Зараз того ж часу, отступивши от нашого войска, часть войска турецкого и татар, пошовши з Яненком под Канев, и Канев достали и вирубали людей, и Канев спалили, и монастир, где у церкві мурова- ной много люду подушили огнем турки, а остаток через присягу здалися Хмелницкому, а городи: Черкаси, Мошна, Корсун, Жабо- тин зостали в послушенстві Хмелницкого в власти турецкой. И того ж часу жолніре уступили c Калника, Немерова, Лінец и. з Жор- нищ и тое зостало в владзи 6 Хмелницкого, которій ся писал так: «Григорій[877] Гедеон Венжик Хмелницкій, з божой ласки ксіонже рускій и гетман запорозскій» [878]. И Хмелницкій стал сам в Неме- рові з войском своїм, а Яненко у Корсуні, при которих и татаре стали и свої залоги по тих містах поклали. Того ж року посел великій от короля его милости полского Ca- піга[879]зЛитвии Комар, a c Корони князь Четвертенскій на Москву до его царского величества ходили и о примиря трактовали и учинили згоду, на которой его царское величество присягал.