РОКУ 1672

Ha початку ⁷ зараз великих мясниц, як юже войска велікіе коронніе уступили в Полщу, гетман Дорошенко, затягнувши орду немалую * и войска свої скупивши, притягнул под Тростянец и MlCTO спалил ¹¹⁴, але замку достати не могл, бо жолніре з людми там зачинилися и оборонилися.

Того ж року конфидерація встала на короля, и жолнїрове, ко- торії били при гетмановї¹¹ Ханенкові, комонно пойшли в Полщу до того звіонзку¹¹⁵.

Тоей же зїми, о середопостю, старшина задніпрская ¹²з писарем войска задніпрского Карпом Мокріевичом ¹³ змовившися, меную- чи, же постерегли змїну гетмана задніпрянского Демка Игнатенка ^{[698] [699] [700] [701] [702] [703] [704] [705] [706] [707] [708] [709] [710]}

Многогрішного противко его царскому величеству, напавши оного вночи в замку батуринском на ложку ⁴, оного взяли и извязали, и уложивши в воз, накривши шкурою, повезли на Москву ¹¹⁶, нічого не держачи, боячися, жеби оного не отнято, бо міл ² войска своего затягового по станціях, также и полковники ³ немал по ycix городах ⁴ приятелі его были ⁵. Але як уже оного узявши, попровадили, то юже и тое мусіло розно уходити, а инних поймавши, на Москву посилали ®.

Того ж літа прислан от короля его милости и гетманов коронних реиментаромз войсками¹¹ Лужецкій, каштелян подляскій, в Ла- дижин до гетмана Ханенка. Але там немного стояли, бо Дорошенко гетман, видячи, же оного утискают ¹²зо всіх сторон а жалуючи гетманства утратити, яконайчастій посилал до турчина, просячи о посилки.

Того ж літа турчин зо всіми войсками рушил под Камянец, poc- казавши и ханові кримскому ку себі ити. И так хан кримскій, зей- шовшися з гетманом Дорошенком, тягнули мимо Ладижин на Батог. И там гетман Ханенко и рейментар ¹³ каштелян подляскій міли потребу з оними, але же 'ix сили великіе не додержавши, мусіли уступати до Ладижина и с шкодою. A хан и Дорошенко, не займаючи Ладижина, з войсками потягнули просто под Камянец * до турчина, где и турчин притягнувши, Камянец найшовши не в готовности, бо войско з Камянця вийшли на тот час были за упрошеніем мещан, же не сподівалися того приходу турчинового. Где тилко недель дві держались, але знать, же юж бозкий ^{[711] [712] [713] [714] [715] [716] [717] [718] [719] [720] [721] [722] [723] [724]} гнів наступил, бо порохи в

цекгавзу¹¹⁷ запалились^[725], где много замку викидало. Итак Камянец здали августа 18 ², где и сам турчин, маючи там уехати, приказал, аби умерлих з склепов вибрано и за мг'сто вивезено ³, що зараз учинено.

Того ж літа везир и хан и Дорошенко з войсками великими ходили под Лвов, а куда ⁹ ишли, пустошили, а гдеоним здавалися городи, то залоги ставили, тилко ж татаре кривду ¹⁰ чинили, а подступивши под Лвов^[726],налігали оному барзо зо всіх сторон, але оного достати не могли. Однак¹²же лвовяне, трактати ¹³учинивши,дали плату немалую турчинові, але не поддавалися. Отколя повернули войска назад под Камянец, а татаре загонами ходили на Подгоре. Войска зась тіе, зостаючіе в Ладижині, з каштеляном подляским ¹⁴ и гетманом Ханенком, зоставивши коменданта в Ладижині, потягнули в Полщу до короля, почувши о приході турчиновом под Камянец. Знову зась комендантове, зостаючіе по замках:Браслав- ском, Ладижинском, Могилевском, Барском, узявши відомость о том певную¹⁶, жеюже КамянецПодолскій узято, постановивши ¹⁸ трактати с козаками Дорошенковими, уступили з своїми войсками пішими и гарматами з городов, отдавши городи вцілости козаком До- рошенковим.

> Того ж літа задніпряне за позволеніем его царского величества учинили раду у Козацкой Дуброві и там наставили гетманом Івана

Самуйловича \ поповича с Красного, у пост святих апостол Петра и Павла, при боярах от его царского величества зосланих ^{[727] [728] [729]} и при князю Ромодановскому ¹¹⁸, и там знову присягали и статї потвер- жали ³, там же и усю старшину козацкую настановляли.

Цар турецкій, дочекавши осени, осадил Камянец^{[730] [731]} войсками немалими, и учинивши трактати ^[732] дочасніе с королем, же міли усего Подолля уступити турчинові и дати дань, уступил турчин у свою землю; также в Межибожу и в Бару турки стали и по инних містах. A Дорошенко повернул ку Чигирину, которому знову Умань поклонилася, а козаки запорожці пойшли в Полщу до своего гетмана Xa- ненка, а наказного Ханенкового узял Дорошенко и стратил у ЧигиринІ. Білоцерковскій комендант, не слухаючи тоей постанови с турчином, не уступил замку Білоцерковского з своїми жолнірами, ані турчина в город не принял. B Камянцю зостало християн русі, ормян ^[733], которіе собі упросили: русь три церкви, а ормяне одну церков, и то с трудностю великою їх набоженство управуется ^[734].