РОКУ 1664 *
Становиско королевское в Острі місті[564] [565], а Гуляницкій з Чернецким ходил городи приворочати, которим поздавалися уся Україна, бо ишол Богун наказним гетманом с козаками, которому ся здавали городи и зараз з ним до войска ишли, тилко Монастирище містечко не хотіло ся здати. И так впавши жолнірство с козаками, усе зграбо- вали, а инних в полон татаре побрали, що не могл оборонити полковник Пісоцкий.которій, юже здавшися, з войском лядским был. И у Прилуці юже от гетмана Тетери залога стала, и туди вся дорога ляхам была на Ічню, Ніжин обежаючи. Тогож 1664врокукороль полскій Іван Казімир, перезимовавши[566] в Острі и юже там надпустошивши, войска и татар до себе затягнувши, спотребу, на початку того року, великих мясниц, учинивши раду, не поишол под Ніжин, бо войска его царского величества немалобилоизамокосаженпорядне.Также в городі козацтва много было: полк Ніжинскій и Зіі ковскій и волости зогнаніе, и не хотячи, подобно, міста згубити, бо замку трудно узяти з людом его царского величества. И так зоставивши Ніжин, рушил войсками своїми королевскими на Олишевку, и пришовши до Солтиковой Дівиці, над Десною рікою, которая не хотіла ся здати и поклонити, приступом доставали, где немало жолнірской піхоти легло, килка днійдостаючи.Аженапотомлюдевосаді сидячіе видят,жетрудно видержати, бо юже місто доставали1, тилко в самом замочку,— просили о милосердя. A любо обецали показати над ними милость, еднак же не додержали: бо упавши в замок, многих постинали, а иних в полон татаре побрали і внг'вец обернули. Спод Дівици подезд ходил под Березную, а же там полковник сосницкій стоял c козаками, не приворочал король, ку Мені простовал, которому Мена поклонилася, также и Сосниця, Новіе Млини76. A козаком Богунові[567] [568] Борзна здалася [569] з полком Лубенским, бо своїх козаков лубенских з дом своїх, зостаючих при Богуну в войску королевскому[570], и полковник поклонился и Борзну місто здал, которим кривди не было. час князь Ромодановскій уряд меншій мг'л на себі, околничим будучи, а тіе князи боярами ближними зоставали и задля того до князя Ромодановского не купилися. Але князь Ромодановский, пришовши в Батурин и искупивши зоеталих1 козаков до гетмана Брухове- цкого, которому знову городи почали ся исхиляти: Борозна, Новіе Млини, также и Короп, о которій любо с татари бой немалій был, также и Кролевец, где скарбу кролевского немало узяли, бо князь Ромодановский, не бавячися в Батурині, з войсками рушил просто ку табору королевскому. Того ж року Іван Сірко кошовий вишол з Запорожжа и з ним козаков немало, а то, подобно, за поселством Івана Виговского, бившого гетмана запороского, и обозвавшися ніякийсь Сулимка4, и скупил немало голоти в Уманском повіті, оставивши Сірка, по- ишол до Лисянки, которому Лисянка здалася и Ставища, где при- йшол под Білую Церков, беручися до боку Виговского. Але Чернецкій з Маховским не дались оним скупити, того Сулимку под Білою Церквою розгромили, где и Сулимка згинул, а напотом и Виговского взяли, которого Маховскій 78 полковник казал ростри- ляти, не дбаючи, же воеводою был. И так Виговского гетманство скончилося. Того ж року и метрополита Дионисій 5 Балабан в Корсуню по- мерл 79, а на его місце обрано Іосифа Тукалского. Але и там не- щирость6 была, бо на метрополію садился Антоній Винніцкій, которого руку держал гетман Тетера, а иншое духовенство и шляхта 1 У вид. 2 У сп. Козельського часто вживається як сполучник позначка 8 У вид. Бодянського: «рвали», у сп. Судієнка: «рвалось». 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Сулима». 6 T ам же: немає«Дионисій»,у сп.Судієнка: «Болобан». 0 У сп. Козельського: «незазрость». отца Тукалского руку держали. Але перемогл гетман Тетера, бо удал до короля его милости отца метрополиту Тукалского и своего швагра Хмелницкого, бившого гетмана, также и Гуляницкого, боя- чися гетманства стратити, которих король казал побрати и на заточеніе послатн до Малборку, міста в Прусах, где роков два сиділи у вязенню. Того ж року 16641J зараз по Воскресенії Христовом, гетман Бруховецкій скупил усi полки задніпрскіе, и маючи з собою килка тисячей москви, рушил спод Переясловля ку Черкаскому [580] [581]. O чом почувши гетман Тетера а видячи незичливость противко собі ко- зацкую и усix людей, зобравши усі скарби войсковіе, що старий Хмелницкій збирав и инніе гетмани, и клейноти войсковіе, стада и товари, вишол з Чигирина до Браславля, со всім провадился з женою[582]. A напотом видячи, же юже уся Україна противко нему бунтуется, и сподіваючися на ласку королевскую, же оному там немало указано маетностей, рушил из Браславля з скарбами, кото- pie могл подняти, в Полщу 80, а инніе зоставил у Браславлю, немало грошей, срібра. Где пришовши, кошовій Сгрко усе тое пожа- ковали с козаками, а и тое, що запровадил Тетера в Полщу, и там тое панове фортелем вибрали[583] у него, же пришол до великого убоз- ства и утікати мусіл до Волох. Гетман Бруховецкій, переправляючи Дніпр у Сокірной, послал наперед до Черкас Гамаліенка, полковника лубенского, з войском, которій, у Черкаси увойшовши 81, зрабовал и спалив, где инніе городи, узявши пострах [584] [585], присилали, здаючися гетману Бруховец- кому, и із самого Чигирина были посланци. Где як напевное ишол до Чигирина, але тое ошукало, бо любо инніе городи поздавалися, еднак же были таковіе люде, которіе дали знати до Чернецкого. Где Чернецкій прислал килка корогвей жолніров у Чигирин, с ко- торими чигиринци противко гетмана Бруховецкого мужне стали и килка недель 82 боронилися, любо немало приступов было, также и гранатами докучали, где Тетера гетман затягнувши татар, ишол на оборону Чигирина. O чом увідомившися, гетман Бруховецкій отступил от Чигирина ку Бужину, где знялся 3 з Сірком 83 и там гетман Тетера з ордою і з жолнірами налігал барзо Бруховецкому гетманові[586], але еще сам Чернецкій не наспішил был. A же Бру- ховецкий, маючи язика, же болше сили на него прибираются, уступал оборонною рукою горі Дніпра до самого Канева, бо юже Канев был здался гетману Бруховецкому, от которого и залоги войско било в Каневі. И так вцілости со всім войском и гарматами увойшол в Канев, где зараз втропи, албо переймаючи от Корсуня Чернецкій притягнул зо всім войском коронним под Канев, где, запробовав- шися килко разійЧнгчого не вскурал и в килкадній отступити мусіл, с которим и татаре были з гетманом Тетерею[587] [588] и усi уступили под Білую Церков. A Сфко, отвернувши на Медведовку, потягнул ку Уманю задля скарбу Тетериного[589], которій и порабовали, як виш- шей написалося. Того ж часу Чернецкій поосажовал фортеції в Чигирині, Корсуні, Білой Церкві жолнірством, где тилко тие городи не горнулися до гетмана Бруховецкого, а инніе yci отлучилися от Тетери, аж по самій Дністр [590] [591] [592]. Того ж літа колмики ввишли [593] на Україну перше 84, с которими Сірко с козаками старшій пошол полями, минувши татар и ляхов, аж в Білогородщину, на Буджак, и там села ханскіе повоевавши, повернули. Где ϊχβ напали татаре и Маховскій з жолнірами под Сараджином, и там тих колмиков розбито, где немало пропало кол- миков и козаков, а остаток з Сірком вишло на Україну. Того ж року Чернецкій доставал Ставищ 85, а Стеблюв[594] узявши, татарам отдал, а Ставища оборонилися, где и Чернецкого забито, а на его місцу стал старшим Яблонскій над тим войском, которое отвернуло до Білой Церкви и так на зиму стали, а гетман Бруховец- кій тую зиму стоял з войском у Каневі.