РОКУ 1663
Зараз по весні заводится на новое лихо, чого за иних гетманов не бивало, тоест чорной ради 72. A то зараз фортеліов заживает Бруховецкій и докучает его царскому величеству, о той раді просячи, жеби кого зволил его царское велечиствонатую раду послати.
Итак на жадання запорожцов и тих полков1,которіе ся привязались до Бруховецкого, висилает его царское величество околничого князя Великоґаґина и столника Кирила Юсифовича Хлопова [531] [532], о которих зближенню взявши відомость, Бруховецкій зараз, вишов- ши з Гадячого, простует ку Батурину [533], переймаючи тых посланих от его царского величества, а своїх розсилает по всіх полках c писмами, жеби усе посполство стягалося под Ніжин у раду и Ніжин рабовати. Ha которії писма, що живо, рушили з домов не тилко козацтво, алеусе посполствокупами, а не полками [534] [535]. A гетман Сомко, козаков значних c полковниками скупивши, притягл [536] под Ніжин, где и полковник ніжинскій увесь полк свой скупил зо всего Сівера, бо то один полк 0 бил и Стародубовщина. Але тое собранняСомково нінащо обернулося.поневажюжеБруховецкій ліпшую ласку з запорожцамимілуегоцарскоговеличества, ато за стараніем єпископа Мефтодія, которого Бруховецкій запобігл подарунками и обетницами розними, яко то люде звикли дарами уводитися [537]. И так з другой сторони міста Бруховецкій, зейшовшися s околничим Великогаґином, з которим немало люду воєнного от царского величества было, подступили под місто войска не- маліе, а найболшей посполства. Где москва.не бавячися в полю, увойшла уся у город Ніжин и стали по господах в обох містах — старом и новом. И постоявши килка дней у которих началних людей,тоест в околничого, запрошоній Сомко гетман и Бруховецкій з старшинами, оповіли оним о зволенню [538] его царского величества, же по жаданю и прошенію ycix козаков зезволив быти чорной раді на обраня одного совершенного гетмана. Чому любо Сомко, яко уже маючій гетманство от подручних собі полковников и сотников и козаков, подтвержденное присягою ново у Ичні, cy- перечали [539] тоей раді. Але же болшая била купа при Бруховецкому зо всіх полков, мусіли на тое позволити, и сподіваючись того доказати, же при нему старшина сто'іт. И так зложили час раді юня«17», зараз уступивши в постПетров, на которую раду так постановили были, жебы в тую раду їти пішо, без всякого оружжа. И за містом розбито намет великій, на тое присланній от его царского величества, при котором наміті и войско московское стало з оружжем задля унимання своеволі, але тое мало що помогло. Як вдарено в бубни1 на раду, Бруховецкій, ведлуг постанови, пішо войско припровадил ку намету своей сторони на тую раду, и Сомко не зозволився: и сам и yci козаки, при нему будучіе, яко люди достатніе [540] [541], на конях добрих, шатно и при орюжю, як до войни, тоей интенці'і будучи, же ежели би не ведлуг мисли оных рада становитися бы міла, то межи собою битву міти, бо при таборі Сомковом и гармат было немало. Але тое нічого не помогло, поне- важ запорожці, ласкою его царского величества упевнени, и скоро тая рада стала и боярин 73 вишол з намету и почал читати грамоту и указ его царского величества, не дано того скончити, ані слухаючи писма царского величества, зараз крик стался з обох сторон о гетманство: одни кричат «Бруховецкого гетманом», а другіе кричат «Сомка гетманом» и на столец обо'іх сажают. A далі и межи собою узяли битися и бунчук Сомков зламали, заледво Сомковидралсяпрезнаметцарскійидопал коняи іннаястаршина, а инших позабивано до килка человіка. И так сторона Сомкова му- сіла уступати до табору своего, а сторона Бруховецкого на столец всадили Бруховецкого, зопхнувши князя, и гетманом окрикнули, давши оному булаву и бунчук в руки; що заледви и нескоро той галас ускромился. Але того часу князь Великоґаґин не потвержал гетманства Бруховецкому, бо и до себе прийти не могл за великим шумом межинародом.ИтакБруховецкійс[542]тими знаками пойшол до своего табору, где стоял над Остром уКуті Романовского. A Сомко вехал[543] до своего табору, юже не маючи бунчука ані булави, бо тое запорожци видрали оному. Зачим войско почало Сомково собою тривожити, отступаючи Сомка, любо Сомко послал с тим до князя, же на той раді з войском своїм не перестает[544] и Бруховецкого гетманом не приймует, и ежели знову не будет рада и жеби Бруховецкійположилзнаки войсковіе,то отходитзсвоїмвойском ку Переясловлю и знову до его царского величества слати, же Гвалтом гетманство дано Бруховецкому, которого войско не при- ймует.Щовидячи князьтоерозервання и обавляючися,жебистого не вросло що злого[545], знову на третійденьтуюрадускладает и при- казует Бруховецкому, жеби в тую раду пришовши, знаки войско- віе положил, жеби уся старшина уступила до1 ради до намету, а чернь войско, жеби гетмана настановляли,кого улюблят. Чому барзо[546] [547]Бруховецкій сперечался, яже видячи, же князь почал на Сомкову руку схилятися, которому старшина порадила, жеби не будучи спротивним задля ненарушення ласки его царскоговели- чества, тилко ж жеби не йдучи ку намету, где войско стояло московское, але межи своїми войсками тую учинили раду, на що и Бру- ховецкій позволився. Але несталость наших людей тое помішала, бо козаки сторони Сомковой, отступивши своей старшини [548], похапавши корогви каждая сотня, и до табору Бруховецкого прийшли и поклонилися, отвернувши, зараз напали вози своїх старших жаковати. Що видячи Сомко c полковниками своїми и инною старшиною, впавши на коні, прибігли до намету царского до князя, сподіваючися помочи и оборони своєму здоровю, которих зараз князьзо всім отослал в замок щ'жинскій[549]. Того ж часу усе у них поотбірано — коні, ринштунки, сукнї, и самих за сторожу дано, A Бруховецкій зо всїм войском пришол к намету царскому, которому юже князь здавал з своїх рук булаву и бунчук, подтверждаючи гетманство74, и попровадил в соборную церков святого Николая, где присягу виконал Бруховецкій зо BCtM войском. И вийшовши з церкви, того ж дня своїх полковников понастановлял з тих людей, которіе з ним вишли з Запорож- жа, по усіх городах, а Шжинскій полк на три полки розділил. При котором настановливаню[550] полковников много козаков значних черньпозабивала.которое забойствотриднитривало.Хочай якого значного козака[551] забили или человіка, то тое в жарт повернено, а старшина козаки значніе, яко змогучи, крилися, где хто могл, жупани кармазиновіе на сермяги миняли. И так тое забойство третего дня почало ускромлятисяи заказ стал, жеби юже правом доходил, хто на кого якую кривду міет. Тих зась полковников, которіе у замку нїжинском зоставали у вязеню, усе пожаковали, и в домах мало що зостало. Того ж дня, як тая рада стала, місто Ічня, в котором рада была, и церков тая, в которой Сомкові присягали на послушенство гетманское, усе згоріло дознаку тоей же години, як Сомка взято до вя- зення. Гетман Бруховецкій, одержавши цале гетманство, вислал послов до царского величества болшей ста человїка, дякуючи за уряд гетманства, же одержал, и на Сомка з его полковниками, которіе сидят в ш'жинском замку, нікоторіе річи змисливши об ЇХ незичливости ку царскому величеству, чого и не было. Также i епископ Мефтодій протопопу послал при тих же посланних, от себестараючися о їх згубi. Чому царское величество повг'ривши,здал 'ix на судвойско- вій, которих потратити, а инних живити, толко ж у силку зослати в Москву. Рушивши гетман Бруховецкій от Ніжина \ роспустил новопостав- лених полковников, тих которіе з ним з Запорожа вишли, по усг'х столечних городах, придавши каждому полковникові по сто чело- віка козаков, которим по ycix полках жупани давано. A з млинов сами розміри брали и куди хотіли оборочали, людем зась незносную кривду [552] [553] чинили, а звлаща значним. Бо били межи ними ко- торій служил у якого человіка значного, то юже свое зомщовали на господарах, ежели которого якого часу за якій проступок побил, албо злаял, як всяково [554] в дворі бывает. Того ж літа, под час тоей ради, у Паволочи перше бил полковником Іван Попович, а напотом стал священником. A же оному чинили укоризну жиди и инніе, знову хотячи ся привернути до Кіева, узял- ся за полковництво и жидов казал ycix вибити. Толко ж оному не дано помочи с Кіева и Сомка узято, на которого міл надію. И так прийшло войско от Тетери гетмана, и оній, не хотячи міста згубити, здался, которого страчено, бо тіе посланциоттого паволоцкого попа до Бруховецкого удалися о помоч, але оній ничого[555] не дал помочиПаволочи.арушивши сподНіжинапод Переясловле, итам стоял з войском у Креста, на которого татаре приходили, але нічого не вскурали. И за другим разом татаре того ж літа вийшли, але козаки оных добре громили, нагнали у Дніпр у Вереміевці, где їх много потонуло, и нічого жадного ясиру не унесли. Гетман Бруховецкій, спод Переясловля рушивши, потягнул под Кременчук того ж літа под осень, где ставши, місто Кременчук спалив. Але стоявши немало, зоставил замок[556] [557] вцілости, a c козаками уступил до Гадячого, а то для того, же узял відомость, же [558] король полскій Ян Казімір, над сподіваня, на Україну простует на Браславле. Тоей же осени,о пущенні филипова посту[559], присланній был от его царского величества дяк Бачмаков8 тайних діл в Батурин до гетмана Бруховецкого, где по розних постановленіях до присяги приводил гетмана и козаков в Батурині. Але наступованне кролев- ское иніе пакта помішало, бо король его милость зближил ку Дніпру и переправлятися стал у Стайках, которому городки почали ся зда- вати: Воронки, Боришполь, Баришовках, и инніе до Остра. И у городі Острі король стал зимовати, а войска по розних городах коло Ніжина, бо усi городи поздавалися королеві, опроч самих Переясловля, Ніжина и Чернігова. Вступаючи в осень, о святом Семеоні [560] [561], тоголіта за позволеніем его царского величества казал гетман Бруховецкій постинати гетмана Сомка и Васюту, полковника ніжинского, и полковника чер- ніговского, и полковника переясловского, и полковника лубенско- го 76, асаулов и инних полковников заслано на Москву[562], которих на Сібір заслано немало старшини козацкой, а которіе позостали, то на піхоту запорожскую давали жупани, барзо притуга великая на людей значних[563] была.