РОКУ 1662
Уступуючи [487] [488] [489] хан и Хмелницкій з Задніпра, зоставили козаков у Аркліеві 8 и татар коло Аркліева, а же шкоди великіе чинили по Задніпру, околничий князь Григорій Григоріевич Ромодановскій, скупивши войска, пошол ку Аркліеву и тих татар погромил у Вереміевці, с которих мало увойшло за Дніпр, бо той погром был зараз по Воскресені'і, и Аркліев узяли и спалили.
Тих же свят Сомко учинил раду в Козелцю, и там гетманом его козаки учинивши, присягали ему. Тилко ж тое не трвало [490] [491], бо тая рада стала неслушне для того, же послали [до] его царского величества, просячи о позволенніе зуполной ради, на которой бы и войско з Запорожжя было, жебы одностайне гетмана оббралии одного[492]слу- хали. Бо запорожці себі гетмана Бруховецкого звали, а полковник ніжинскій Васюта собі гетманства хотіл и неслухалСомка* гетмана. Ha що юже царское величество позволил, жебы рада была игетманасобінастановили, а жетая Козелская радасталанеслу- шне, и гнів царскій стал. A до того еппископ Мефтодій, которій на той раді был и до присяги приводил, также и Васюта, ніжинскій полковник, описалиСомкагетмана.же конечне поордупосилает,хотячи измінити, що была неправда. Бо того ж року и літа гетман Хмелницкій, затягши орди часть и жолш'ров, коммоника и ш'хоти, и з усіми полками своїми переправивши Днгпр, подступил под Пе- реясловле и оного доставал час немалий, але ничого не вскурал, бо там было войско царское и козацкое приСомку, которіеможне1 боронилися. И того ж часу околничій князь Ромодановскій, скупивши войско и Шжинскій полк при собі маючи, просто ку Пере- ясловлю потягнул з войском. Где татаре, припавши [493] [494] на світанню под войско, под Шратином узяли язика московских людей и сами наоко войско выділи, пришовши до войска, дали знати Хмелниц- кому о тих силах, которіе идут на него.
Що Хмелницкій, собою стривоживши, отступил от Переясловля и потягнул ку Дніпру под Канев и, недойшовши Канева, надДніпром окопався, минувши Городище, противко села [495], к самому Дніпру. A князь Ромаданов- скій, пославши коммонником за тим подездом татарским, за ко- торим гонилисмо аж до самой Оржици, аже татаре, полегчившися, тую переправу перейшли и, не чинячи жадного отвороту, уходили мимо Яблонев, где барзо зліе переправи и мусіло войско повагом ити, и переправивши Супой, сталисмо. ГдепосланцигетманаСом- ка пришли, даючи знати об отході Хмелницкого от Переясловля, за которим подезд добрій выслали. A же дано от поезду знати, же рушил от Городища князь Ромодановскій со всім табором ко Дніпру мимо Переясловле, где и наказній гетман со всім войском вышол з Переясловля,изкупившисязоколничим[496] [497]княземРомода- новским, просто пойшли тропою гетмана Хмелницкого. Аже Хмелницкій юже стал табором, окопавшися, выпер подезд и гнал на полмилі, але же войско ишло всправі ®, козаки Хмелницкого назад уступили ку своему табору, бо юже татаре, зоставивши Хмелницкого, за Дніпр переправовалися [498] и пойшли у свою землю ®[499]. Где войско околничого князя Ромодановского и козацкое [500] просто табором наближилося на табор Хмелницкого, як можна ся быти з гармати, и коменик козацкій з обох сторон дал бой от поля, з тоей сторони, от бору. A Яким Сомко с піхотою козаков своїх, такжеи змосковскою[501]простопротивко табору ишол, гдевеликая война сточилася 8 з обох сторон, которая тривала годин полтреті зигаро- вих [502]. A напотом як наступил князь Ромодановскій з коммонником ушикованим так копійним, райтариею, як и иним огнистим, зараз войско Хмелницкого тил подали, которіе ся юже болше и поправити не могли, але мимо табор ко Дщ'пру скочили, а инніе з Хмелницким до бору. Що видячи піхота и тіе в Дш'пр 1 скочили, и так Дш'пр наполнили, же за людом мало и води знати было. A ш'хота німецкая, которой тисяча было, в углі табуру заперлися и не здалися, аж усix выбито [503] [504]. И так там згибло войска з руки Хмелницкого так козаков, як и ляхов тисячей болше двадцяти, же аж от смроду трупу его [505] ку Днепру трудно было приступити, а инній труп аж на Запорожже позаносило. И так Хмелницкій [506] [507] люд погубил и табор зовсім утратил, а сам не у великой куш на Черкаси увойшол. A инніе козаки, которіе переплилиДщ'пр.нагіедо- домов ишли, а з жолш'ров у Дніпра были [508], а которій переплив, то и c тих мало хто увойшол. И так козаки Канев опановавши, многіе шкоди чинили и в Корсуню и по иних городах, містах и селах.A тая потреба была місяця июля «16». По той потребі войско козацкое, видячи, же Яким Сомко, не щадячи здоровя своего, ишол з войском и добрим приводцею был, хотіли учинити совершенним гетманом. A же епископ Мефтодій, на тот час тому зайздростячи, а Васюта, полковник ніжинскій, себі хотячи, упросили князя Ромодановского, жебы найскорій ишол под Черкаси, не ожидаючи Якима Сомка гетмана, которій на радощах гулял скозаками. Атое сприял писар Сомков, же Васюті, которій потаемне перенятій был от Васюти, и той почувши, же конечне рада міет бити на потвер- женя гетманства Сомкові, аже и козаки полку Ніжинского на тое схилялися. И так князь Ромодановскій, не ожидаючи приезду Сомкового з Переясловля, рушил з войсками московскими, при котором и Васюта з полком Ніжинским пойшол, инніе усі полки зоставивши. До которих Сомко приехавши, аже не застал князя, до Канева рушил в, по Задніпрю немалую узявши здобич, вцілости повернули ку домом, уставивши полковником [509] Лизогуба в Кане- ві. A князь Ромодановскій, пришовши ку слободце Богушковой, и войско перебравши, послал товариша своего столника Приклон- ского, которій, переправивши Дніпр, подступил под город Черкаси, которому Черкаси здалися.
И там будучи в Черкасах, наставили полковником з своей руки Михайла Гамалію.инемного що зоставивши МОСКВИ, столник Приклонскій 3 войском ишол униз Днепром, зближаючи ку Чигирину, аж до Бужина притягнул, тое схиляючи. A князь Ромодановскій сим боком Днепра ишол униз и там же противко Бужина стал, над Круковом. Але тое щастя знову ся отминило, бо Хмелницкій гетман 4, прибивши в Чигирин, того ж часу послал по орду, где посланці [510] [511] [512] [513] [514] [515] [516] застали готовую орду в полях, и зараз поспішил салтан у килканадцять тисячей пере- браной орди 70 пришол до Чигирина. O чом увідомившися.стол- ник Приклонскій рушил з Бужина ку перевозу, и так оных напала орда, а оборонною рукою до самого перевозу ишли табором и мало що утратили. Тилко ж наш люд несталій, зоставивши табур, у Дніпр уплав 8 пойшол, тилко гармати 4 поромом перевезли, що татаре аж у Дніпр за москвою уганяли, але з берега стрилбою з гармат и дробною оных отбывали, бо вода мала на тот час была. И так болше не бавячися у Днепра5, [пойшли с Приклонским к Луб- ням. A Хмелницкій, не могучи Переясловской шкоди себi награ- дити и укріпитися, отдав гетьманство 71 Тетері, а сам в чернці πο- стриглся. Между тімзапорожскіе козаки в раді своей самоволно Брюховецкого українским огласили гетьманом и письменно его царскому величествурекомендовали. По челобиттю жеМефтодія епископа и Васюти указал его величество, кого хотя волними голосами избрати на гетьманство, и под cee время Брюховецкому з Запоро- жъжя до Гадяча пришедшему] ", ...которіе великое пошановання от цара міли и чого хотіли, то у его одержали. И так Бруховецкій, як першей наменилося, вишол з Запорожжа с козаками в килка сот, которого князь Ромодановскій вдячне приняв и при нихстал, же тая уся Україна по Ромен оных слухала 7, отступивши от Сомка гетмана. A полковник ніжинскій Василь, будучи уведенній обетницею гетманства от запорожцов, которіе приеждаючи з За- порожа и видячи хтивость от его того уряду и зс ошуканням его подводячи 8 задля узятя подарков, же якоби его войско на Запорожу хотят гетманом насътановити. A он, яко простак, а маю-чися добре, не жалуючи, кождого 1 даровал, а Сомка гетмана яко могучи удавал и на Москву описовал, за которим его уданням оба зостали у великом подозрінію и неласце на Москві. A же видячи полковник ні'жинскій, же Бруховецкій, вишовши з Запорожжа, жадной карти до оного не пишет, отзиваючися з якою приязню, умислил был сам ехати до Гадячого, и зобравши товариство знач- ное в Батурин, и там хотіл тих людій вигубити, которіе оного от злого отводили, жеби не удавал Сомка, и межи собою гетмана наста- новилиитоеономуперсвадовали.жезапорожці незовсш добрим на старшину городовую жичут [517] [518], як то у оных звичай давній. Аже по волі его не сталося, бо ш'хота, которую он на тое был в Батурин [519] впровадил и наустив, Бог [520] сердца отвернул от невинних людей, же на него самого повстали и за малим его не убили, же заледво тое ускромили. И із Батурина послал подарунки [521] до князя Ромодановского, жеби руку его [522] держал, также и вівідую- чися о [523] том, ежели запорожци что[524] будут о том мовити, жебы оному гетманом бути. Аже посланці застали князя Ромодановского у Зін- K0Bt, где и запорожци на тот час у князя были, которій подарок[525] оного всміх князь принял, яко тот человг'к, же и своего много мг'ет. A запорожці зась, подпивши, свой замисл явне открили, же на усю[526] [527] [528] [529] [530] старшину городовую великіе похвалки оних вибити, а най- болшей на Сомка и Васюту, полковника ніжинского. Которіе посланці, повернувши, оному ознаймили, же порожняя оному надія на князя и на запорожцов, же зле мислят, не тилко гетманом быти, але и о здоровю его и худобі совітуют. И в тот час почал старатися о приязнь з гетманом Сомком, которую учинили и, зазвавши пол- ковникови сотников и козаковзначнихдо Ичні, присягувиконали в церкві ринковой на гетманство Якимові Сомкові. И тот же Васю- таприсягал и инних примушал11, алеюже невчас,бозопсовавши, не скоро поправити, що удавал Сомка змінником и незичливим царскому величеству, то и сам в том зостал тоею присягою. И так тое през цалую зіму колотилося. Едни при Бруховецком зоставали, якто: полк Полтавскій, Зінковскій, Миргородскій, а при Сомку зоставали полки: Лубенскій, Прилуцкій, Переясловский, Ніжин- скій, Черніговскій, и на том постановил, жебы чернчая рада 18 не била.