Про збунтування польського кварціального війська і про те, як воно покинуло свого короля у Гданську; про рушення шведів із Пруссів до Гданська і про розгром Штеїмбоком поляків у Хойницях; про польську королеву, яка простувала з Чернецьким до Гданська і яка радою та проханням завернула знову до свого короля кварціальне військо; про те, як вона повернулася в Каліш; про Чернецького, який розгромив шведів; про шведського короля, який повернувся від Гданська ні з чим, і про здобуття ним Хойниць; про
Кварціальне польське військо, яке служило без плати три роки і не було задоволене в своїх потребах на кватирях довкола Гданська, свавільно зібралося з кватир в обоз під Гданськ (а в місто їх не пустили навіть хліба купити) і, виговоривши, що було треба, королеві і своїй старшині, що зоставалася в Гданську, залишило їх.
Вони пішли від Гданська зі своїми начальниками до своїх домівок, а віддалившись до Брзди й Нотеси 576, розташувалися, щоб спочити, на кватирях. Чуткий шведський король провідав про це достеменно, а побачивши, що Віслу покрив міцний лід, одразу рушив із Пруссів удруге до Гданська на польського короля, а генерала Штеїмбока послав до Хойниць 577. Той, швидко й несподівано прибувши туди на світанні, розтрощив і розгромив полк Вишневецького і гетьманський полк. Тим часом Чернецький зі своїм полком супроводив до Гданська королеву. Вони перестріли військо, що залишило у Гданську короля, і королева з плачем почала дорікати воякам, що кинули на явну небезпеку свого пана, й запевнила, що коли вони не повернуться, то не тільки не зможуть відсидітися з матерями, жінками й дітками в своїх домівках, які розорені і мають розоритися до решти, але й на Поділлі не сховаються, оскільки, сказала вона, сприсягнувся на нас зі шведом і наближається до Кракова Ракочій, та й козаки підіймають на вас свою зброю, а татари звісно який мають норов, і навряд чи постануть за вас . Вимовивши це все, вона ретельно просила все військо, щоб повернуло у Гданськ до короля, обіцяючи їм заплатити. Військо послухало її і зараз-но пересортувалося: краще пристало під команду Чернецького, а гірше під гетьманову команду . Королева ж, побачивши, що шведи заступили шлях до Гданська, з жалем повернула від'Хойниць до Каліша, а Чернецький, полишивши своє конвойство, вдався на військовий чин і щасливо розгромив невзабарі шведський роз’їзд на кількасот коней, який був здибав, а самого вождя увігнав до Шлу- хова.Король шведський, нічого не досягши під Гданськом і повернувши назад, здобув за одну годину штурму Хойниці через зраду найзначніших тамтешніх міщан, а звідти подався собі під Тухолу, прагнучи здобути її, однак, провідавши, що близько від нього Чернецький, майнув за ним 580. Чернецький однак тулячися по різних місцях і весь час гублячи за собою шлях, щасливо пробрався у Гданськ до свого короля, де вже через довге королівське замешкання починалася дорожнеча на харчі,— гданичанам було це прикро. A король шведський зважився-таки обложити у Гданську польського короля, тому як на морі, так і на землі заступив усі шляхи, що вели до Гд&нська. Але Чернецький, який прибув туди кіньми, вивів тихо свого короля з Гданська і відпровадив його до Каліша, де вже була й королева. Шведський король, прочувши, що польський король виїхав із Гданська, а також, що литовське військо вирубало в Тико- цині п’ятсот його фінляндчиків, позадкував назад у Прусси до Дзядлова. У Литві тим часом польські посли домовлялися про мир з послами Царства Російського 581. I це робилося найбільше для того, щоб Литва не відпала взагалі від Корони Польської в Московську державу. Було там поставлено такі умови 582: 1
ко-руської православної церкви 3 римським костелом І, не терплячи над ту інших релігій, не боронити мати всюди вільне набожество 584.
587 Внаслідок трактатів у Радноті в Уграх у грудні 1656 p. B перших числах січня 1657 p. був з’їзд у Шамос-Уйварі, тут були шведські, семигородські, українські (Богданович (Зарудний) C. та Ковалевський I.) посли, де поставлено договір про розподіл Польщі. Цим планам протистояла Росія, австрійський цісар, Данія і Голландія. Військові дії почав Ракочій на початку 1657 p.
588 Власне, побережжя Балтійського моря, щоб стати паном у цьому морі.
589 Ракочій мав претензії на польський престол, через що виступав як протектор Польщі.
590 При облозі Сучави (див.
приміт. 241, 271).591 Ракочій мав з’єднані угорські, українські (під проводом А. Ждановича), волоські та молдавські війська.
592 Тобто пішов на Стрий, тоді на Перемишль та Ярослав.
593 Полковник Шемберг. Битва відбулася під Ярославом. Впало тоді 3 тисячі семигородців.
594 Після того Ракочій здобув Перемишль і пішов, оминувши Львів, услід за Шембергом до Кракова. Це було в лютому 1657 p.
595 Ракочій вступив^до Кракова 29 березня. Він лишив тут залогу в 2,5 тисячі чоловік.
596 Прізвище коменданта було Віртз.
585 Пункти 2—5 у договорі відсутні. Взагалі цей договір у такому варіанті невідомо звідки взято. Знаємо, однак, що козацьких послів на з’їзд не допущено, і тоді ходили чутки, які викладено в пункті 5. Можливо, було домовлено про дещо й таємно, принаймні офіційний текст договору робить незрозумілим факт недопуску на переговори українських послів.
586 Останній (8-й) пункт відсутній у договорі. Домовлялися ще про мирне співробітництво, щоб не чинити ніяких капостей на території один одного (включалося сюди й військо Запорозьке), вільно було переходити через союзні території військам тощо.
584 У договорі такого нема. Йшлося хіба про те, щоб цар, у випадку обрання його польським королем, прийняв католицьку віру, але російські посли від того відмовилися.
2. Має заховати цілими шляхетські свободи й права.
3. A коли прийме з божої волі на свою голову польську корону, то повинен сам королювати в Польській державі, а не правити нею через якихось посланців.
4. Має обновити трактат із татарами і непорушно дотримуватися постановленого з ними пакта.
5. Відразу ж управить козаків і віддасть їх у послушенство Короні Польській, і щоб бунтів уже вони не починали .
6. A доки відбудеться коронування, має своєю силою разом із королем і коронним військом відбивати й не допускати будь-якого ворога Корони Польської.
7. He будуть ні воювати, ні постановляти миру без згоди поміж себе ні зі Шведом щодо Пруссів, ні з Брандебуржцем.
8. A коли великий государ цар московський опанує всі Інфлян- ти і через щасливу після того фортуну заволодіє вже пошкодженою і знесиленою всією Шведською Короною, то має вручити її, як власному її дідичеві, королеві польському 586.
Постановивши ці пакти, було відкладено їх до першого сейму. Сусідні ж держави, довідавшись про ці пакти, за якими мають з’єднатися й бути страшними для них такі значні дві монархії, як московська й польська, а надто швед, зирнули на те кривими очима.