Про взяття відкупу від поляків, яких відторгував на Батозі у татар Хмельницький; про відпущення 'ix із Чигрина в Польщу; промова до них Хмельницького про бідуу яка мала 'ix спіткати.
Прибувши з-під Жванця до Чигрина, Хмельницький застав там привезені з Польщі гроші: триста шістдесят вісім тисяч битих талярів на відкуп поляків, яких ззін відторгував у татар під Батогом.
Бо Хмельницький, як від’їздив із Чигрина до Жванця й на Поділля, учинив з тими поляками торг і відпустив їх усіх до Польщі, лишивши в Чигрині в закладі й поруці п’ятдесят чоловік найвиборніших, щоб ті відпущені зібрали на відкуп гроші. Прийнявши ті гроші, Хмельницький через тиждень щедро пригостив поляків, а тоді чесно відпустив їх до Польщі 302, промовивши до них такі слова:«Панове поляки, здається мені, що відтепер розлучимося ми з вами назавжди — ми будемо не ваші, а ви не наші. Цієї собі шкоди ви ніколи не зможете віднагородити, а ми самі ніколи до того не схилимося, оскільки не від нас почалося це лихо, а, власне, від вас. He маєте ви шкодувати за тим, що погубили і втеряли по своїй добрій волі або через нерозум і легкодумність».
Сили цих слів Хмельницького поляки не зрозуміли і знехаяли його слова, але пізнали до решти їхній сенс лише тоді, коли здійснилося подання Хмельницького до протекції всеросійському монархові.
Того ж 1653 року, навесні, Хмельницький почув, що в мурованім замку Бедрикові, або Бердичеві, переховується багато польської шляхти з численними скарбами. Він рушив туди з невеликим військом і, хоч замок був міцний, з абиякою затратою сили дістав його, видушив у ньому, як ведмідь бджоли, бідолашну шляхту, а їхні скарби забрав собі і своєму війську. Після того він повернувся назад, за тим-таки заходом віддавши повній руїні й розору ще й кам’яний замок Чолганський 303.