Про впорядкування Хмельницьким війська й обозу; про відіслання в Чигрин невільників та інших добутих лядських речей; про розподіл обозних слуг поміж свого війська; про виправу посланців до Вишневецького і про ліхню загибель; про рушення з-під Корсуня під Білу Церкву і про розіслання звідтіля універсалів на всю Україну.
Хмельницький вирядив описану вище експедицію на Січ і в Крим 22 травня, тобто в понеділок після Зелених свят. Простояв він на тому ж місці ще чотири дні 124, готуючи своє козацьке військо, лави якого щодня примножувалися, до подальшої війни.
Він наставляв старшину і лагодив поламане в боях обозне добро. Тими днями відіслав він у Чигрин лядських невільників, яких лишив був собі, а також тринадцять великих шестикінних валок, повних численних скарбів і дорогих речей. Найкращих обозових служок — 58 чоловік — писарів, кухарів, довбишів і трубачів — він лишив собі, а решту роздав на службу своїй військовій старшині. Потім Хмельницький почув, що після того, як він загасив розпалений при коронних гетьманах польський вогонь проти нього, залишилася з того
Князь Я. Вишневецький (29).
Пороги (15).
вогню в Лубнах ще велика головешка, тобто тамтешній державця князь Вишневецький. Хмельницький послав до нього шість значних козаків зі своїм листом, витримавши його в тому ж тоні, що й листи із Січі до комісара і великого коронного гетьмана Потоцького. Він викладав там причини, через які підняв на поляків зброю, і заявив, що не він винуватець уже пролитої крові та замішанини, а Чап- линський ia інші подібні до нього польські пани та їхні дозорці на Україні, які чинили українським людям нестерпні й невимовні біди. Хмельницький у цьому листі пропонував, щоб він, князь Вишневецький, не наражався поділяти долю коронних гетьманів і не спрямовував на нього, Хмельницького, свій гнів.
Цей князь Вишневецький, коли довідався про битву Хмельницького з поляками під Жовтою Водою, стягнув був нашвидку своє військо числом шість тисяч і старост із своїх маєтностей на річку Сніпород чи Сліпород. Він прибув сюди з Лубен сам і рушив був на Переяславль І1;п, що5 допомогти гетьманам проти Хмельницького.
Але дорогою, поблизу Переяславля, дістав звістку, що в надихнутий уже духом Хмельницького Переяславль іти небезпечно і шо коронних гетьманів з усім військом розгром ієно. Отож він повернувся до Лубен. Дорогою його наздогнали недалечко від Березані посланці Хмельницького і віддали йому згаданого листа. Князь прочитав його і розлютувався так, що наступного ж дня після прийняття посольства, 25 травня, в четвер після Зелених свят, наказав на шляху між Войтовим і Филиповим (це за дві милі від Березані) постинати тим посланцям Хмельницького голови. Сам він поспіхом пішов до Лубен. Хмельницький після того простояв під Корсунем ще десять днів. Він упорядив до решти своє військо і довідався напевно, що Вишневецький порубав його посланців. У суботу після Зелених свят, 27 травня [28] [29], він рушив зі своїм військом127 Щодо автентичності цього універсалу в історичній літературі точилися гострі суперечки. Одні вважали його за автентичний (О. Шафонський, C. Co- ловйов, M. Максимович, I. Каманін, П. Клепацький), інші (M. Костомаров, В. Іконников) думали, що маємо цей універсал у попсованому вигляді. Факт той, що зазивний лист Хмельницького справді існував. Його знайшов C. To- машівський у записній книзі Кушевича й опублікував у ЗНТШ.— Львів, 1898.— T. 23, 24. Дослідник вважав, що універсал, який наводить Величко, то лише сліди зазивного листа Хмельницького і що Величко або ж не знав його, або ж мав попсований чи якийсь інший, та й доповнив його своїми вкладками. Г. Карпов, I. Франко, M. Грушевський, О. Ле- вицький, M. Петровський вважали цей універсал фальсифікатом. Однак він мав більше поширення, ніж сам Літопис Величка.
Герб війська Запорозького (15).
під Білу Церкву, де став великим обозом на тамтешніх рівнинах понад річкою Россю. Стояв він там довго і розіслав був у всю малоросійську Україну, що лежить обіруч річки Дніпра, свої гетьманські універсали, визначаючи в них широкі руські кордони, що їх захопили були в своє володіння поляки 127. Виклав він стародавні права й вольності українського люду, і причини, через які повстав він війною на поляків: заохочував і закликав до себе в обоз під Білу Церкву на війну всіх, хто любить свою вітчизну й зичить їй добра.
Цей універсал у собі мав таке: