Про виправу до Нестервара полковників Ганжі й Остапа; про те, як відкупився Нестервар; про винищення нестерварських жидів; про взяття Нестервара та інших тамтешніх міст; про страх поляків і про \їхню втечу; про заміряння козацьких кордонів по річку Горинь; про дбалість примаса Віцерекса після смерті короля Владислава; про новопризначених гетьманів.
Хмельницький мав значну, вищеобчислену, кількість війська і мало що дбав про ляхів, а вони були біля Вісли і поза нею здивовані й настрашені. Він виправив на Поділля до сильного замку Нестервара з вісьмома тисячами війська, давши в той похід вісім гармат, свого полковника Ганжу і наказав йому здобути Нестервар [37]°.
У тому замкові зачинилось багато шляхти, яка врятувалася зі своїми статками, хоронячи життя, від Корсунського погрому,— був з ними й князь Четвертинський [38]. Знайшло там притулок і чимало жидів з великими своїми багатствами. Третього дня після того, як було відправлено Ганжу, Хмельницький вислав до Нестервара з чотирма тисячами війська та чотирма гарматами й другого свого полковника, Остапа. Ганжа, прибувши до Нестервара, дуже налякав ляхів із жидами, які там зачинилися. Поляки вирішили не битись і вступили з Ганжею в переговори, постановивши дати за себе Ганжі з військом значний відкуп і видати при цьому геть усіх жидів. Ганжа взяв від нестерварівської шляхти викуп, а жидів, яких вигнано з замку і які завзято боронилися, всіх вирубав. Тоді повернувся до Хмельницького.Другий, згаданий уже полковник Остап, якого Хмельницький виправив на допомогу Fанжі, зустрівся з ним дорогою і, довідавшись, що з Нестервара взято відкуп, почав домагатися з нього своєї частки. Ганжа не захотів ділити здобич, і розгніваний Остап зі своїм полком потяг до Нестервара і винагородив свою працю краще від Ганжі, бо здобув Нестервар без великого зусилля. Він вирубав там усю,
150 Ці дані й подальший опис узято в T вардовського.
15 Януш Четвертинський.
Козацький сотник ¢15).
Портрет примаса, архібіскупа гнєзнинського А. Лещинського (31).
Козак (15).
152 Мається на увазі з’їзд нотаблів 9 червня. Примас (гнєзнинський архієпископ M. Лубенський) був тоді хворий і всім орудував канцлер Осолін- ський.
разом із князем Четвертинським, шляхту і забрав зі своїм військом усе їхнє, звезене туди, багатство. Ляхи, котрі були в інших містах і замках, були перестрашені з того, що сильний Нестервар розорено, залишили свої житла і повтікали до Вісли й за Віслу. Козаки здобули без усяких перепон та відсічі й інші міста: Браславль, Вінницю, Шаргород і Красне і, стягнувши в той спосіб великі
здобичі й достаток військового спорядження, заміряли собі кордон аж по річку Горинь.
Bce це діялося після смерті короля Владислава Четвертого. Тоді польський примас Віцерекс зібрав раду 152 і погодив на ній зі шляхтою, що треба з повітів стягти стільки війська, скільки вистачило б на відсіч козакам і татарам. Для цього настановлено було й нових гетьманів [39], оскільки обидва давніші гетьмани, Потоцький і Калиновський, потрапили під Корсунем до козацьких і татарських рук. Однак руського воєводу, лубенського державця, князя Вишне- вецького тим гетьманським чином тоді не наділено.
Про військові дії полковника Кривоноса, якого виправили з вісьмома тисячами війська й вісьмома гарматами, буде оповіджено так само, як і про дії князя Вишневецького, в наступному розділі.
154 Прогалина.
Полонне.
Костьол Анни (38).
Сторінка Літопису C, Величка.— Факсиміле (9).
