Про виправу Немирича від Виговського з Чигрина до Варшави на сейм для потвердження Гадяцької комісії й пактів; про прибуття Немирича до Варшави і про його промову перед королем та сенатом; про сеймову неузгоду напочатку щодо тих пактів з козаками та щодо унГі; про потвердження потім тих пактів сеймовою згодоюі королівською присягою з постановлениям на Україні третьої Річі Посполитої, подібно до Коронної й Литовської; про відозву всього украінського духовенства до римської столиці у зв'язку з опо
Тільки Виговський прибув до Чигрина після описаної вище конотопської й соснівської війни,— це було, як казав уже, перед Спасовими запустами,— і розпустив на певний час свої війська, то відразу ж виправив до польського короля Яна-Казимира й цілої Річі Посполитої від свого імені й усього Запорозького війська, просячи апробувати й потвердити Гадяцьку комісію й пакти, складені в минулому 1658 році, не генерального обозного Носача, як спершу мав намір, але свого полковника Немирича зі значним козацьким товариством 942.
Саме в цей час у Варшаві зачинався вальний сейм, керував яким, як свідчить Твардовський, гнєзненський староста Гнінський 943. Отой козацький посол Немирич, прибувши з товариством у Варшаву, виступив у сеймовій палаті з просторою мовою перед королем і всім сенатом. Він згадав марнотравного сина, за прикладом якого повертається, як марнотравний син до батька свого, Запорозьке військо і вся Україна, і просив у короля, як у батька, уваги й помилування. Король тоді, оскільки часто посилав через своїх неодноразових послів свої при великій королівській ласці й увазі обітниці, старався примиритися з козаками, знаючи, що вогонь тодішньої війни загорівся і вельми розширився з козацького боку, був дуже протяжний і призвів польську монархію до великого розору, отож треба гасити його на тому ж боці, належно задовольнивши козаків у їхніх бажаннях.946 Тут, мабуть, ідеться про суперечки щодо місця, яке мав посідати київський митрополит. Він бажав собі місця після архібіскупа львівського, але запротестував біскуп краківський, і тут була пересварка. Загалом сейм пройшов над звичай спокійно.
94/ Звірено за текстом: «Акты, относящиеся к истории Юго-Западной России».— СПБ, 1863.— T. IV.— С. 211. (Далі, посилаючись на це видання, подаємо скорочено: Акти).
948 Пропущено: прусський.
949 Пропущено: київський.
944 Ліска — булава, бунчук.
940 Інфула — католицька митра.
Ha тому сеймі пропонувалися до уваги й апробувалися згодою обох сеймових палат згадані Гадяцькі пакти, та й не могло бути інакше, бо ті козацькі Гадяцькі трансакції треба було апробувати сеймовою увагою передусім, адже трансакції ті містили в собі великі справи і потребували великого розгляду. A коли поляки, що було в них основним, постановляючи, окрім двох Посполитих, Коронної й Литовської, ще й третю Річ Посполиту — на Україні, хотіли в додаток до того козацького задовольнення, щоб була прийнята на Україні й унія, а разом з лісками 944 й печатками були зрівняні грецькі митри з римськими інфулами 945, що теж значило не що інше, як ту ж, власне, унію, то українські єпископи і все духовенство, бувши в тому обережні й не благословлячи до такої унії, написали про те своє небажання через свого преосвященного архієпископа Дионисія Балабана, на той час київського митрополита, до римської столиці. Після тої митрополичої відозви до Рима було відкинено і знищено вищезгаданий лядський намір і бажання до унії, а ті Річі Корони Польської нарешті були постановлені з неодмінним задовольненням на вищеописаних Гадяцьких пактах 946, і ті пакти були затверджені зобидвабіч присягами. Присяга, яку виконав тоді король, подається тут від слова до слова, і має вона в собі таке 947:
Королівська присяга козакам і великому Руському князівству на постановлених Гадяцькою комісією пактах.
Виконана 1659 року.
Я, Ян-Казимир, божою милістю польський король, великий
u u 948 u « Q4Q
князь литовськии, руськии , мазовецькии, жмудськии , волинський, інфлянтський, смоленський, чернігівський, а шведський, готський, вандальський дідичний король, присягаю всемогутньому господові Богу, єдиному в святій трійці, перед цим святим Icyc Христовим Євангелієм, що приймаю і стверджую нашим і всієї Річі Посполитої іменем комісію, відправлену під Гадячим шостого вересня 1658 року із Запорозьким військом, у всіх тієї комісії параграфах та умовах і обіцяю ту комісію в усьому достатньо дотримувати та діяти згідно неї, виконувати її й охороняти, нітрохи не зменшувати, але боронити її цілком.
Тій комісії і всім її пунктам, правам, прерогативам, вольностям грецької релігії великого князівства Руського і загальним вольностям не буде ушкоди від жодних вигадливих людських спритів. Також не порушуватимуть на вічні часи і не шкодитимуть ні в чому їй ні давні, ні свіжі привілеї, ні жодні статути, ні колишні, ні теперішні сеймові конституції. Взагалі я сам обіцяю під своєю королівською присягою стерегти й тримати її непорушну ні в чому, і зобов’язаний буду і наслідники мої, польські королі, триматимуть її непорушну ні в чому, оберігатимуть її на вічні часи і присягатимуть на неї. Справедливість при цьому чинитимуть для обивателів великого князівства Руського без жодних відволік і важень на особи, згідно їхніх прав та звичаїв. A коли, боронь боже, порушив би в чому ту мою присягу, то руський народ не повинен буде віддавати жодного мені підданства, і взагалі звільняю їх тим самим з послушенства й належної віри королеві, не потребуючи ні від кого жодного розрішення тієї моєї присяги і не приймаючи його. B цьому мені допоможи, господи боже і ця свята Євангелія господа Христа.Амінь.
9о- Власне, рушив спершу Трубецькой. Ромодановський та інші російські війська надійшли в Переяслав пізніше.
953 Покрова припадає на 1 жовтня. Трубецькой прибув у Переяслав 27 вересня.
954 Неузгода: Безпалий склав гетьманство, далі Величко пише, що Сомко розгромив Виговського, ставши наказним гетьманом після Безпалого, і це сталося буцімто в середині вересня (див. приміт. 967). Однак Безпалий не відмовлявся від гетьманства, принаймні 17 жовтня документи називають його ще наказним гетьманом.
955 Виговський. як уже вказувалося, не був розгромлений під Києвом у цьому році (див. приміт. 917). Він стояв під Києвом з великим козацьким та польським військом (поляків очолював А. Потоць- кий), не входячи в сутички з росіянами. Взагалі про цей похід відомо мало.
9Г'3 He тільки Цецюра, а й інші полковники: В. Золотаренко, Я. Сомко, П. Єфре- мов.
90 Запорожці йшли на чолі з I. Сірком. Проти них було вислано військо, і вони завернули до Січі.
9о° Див. приміт. 917.
9о1 Що чоловік собі задумує, те бог йому нищить.