Про татар, що викупилися з неволі від Хмельницького; про мову Хмельницького до них, щоб переповіли те кримським начальникам; про їхній жаль, що розбраталися з козаками й побраталися з поляками.
Виходячи з Чигрина на Дрижопільську війну, Хмельницький сказав татарам, яких полонено було під Межигором у минулий 1654 рік і що були в нього в неволі (було їх п’ятсот одинадцять чоловік), щоб вони доставили за себе потрібний викуп і допровадили його з Криму в Чигрин за шість тижнів, а хто з них не захоче того вчинити, той відішлеться у Москву.
Татари, почувши це, здригнулися зі страху, що потраплять у московську неволю, і зараз учинили з Хмельницьким за себе торг, у якому одинадцять згаданих уже мурз і начальників мали дати по дві тисячі талярів, а всі інші п’ятсот татар згодилися дати за себе по триста талярів відкупу. A щоб привезти ті гроші, відпустили в Крим зі своєю порукою і за дозволом Хмельницького п’ятдесят рядових татар і двох мурз. I поки Хмельницький прибув у Чигрин після Дрижопільської розправи, ті всі гроші на відкуп було вже припроваджено з Криму до Чигрина, оскільки татарам, які збагатилися тоді від численних українських та польських здобичей, ту суму для викупу зібрати було неважко. Коли ж Хмельницький після Дрижопільської війни і після розгрому Богуном татарських загонів прибув із новонабраними татарами до Чигрина, то забрав від перших згаданих уже татарських невільників увесь відкуп і відпустив їх усіх у Крим, сказавши, щоб швидко привезли викуп і за решту татар, яких піймав Богун, числом п’ятдесят чоловік, згідно торгу, учиненого з ним, по вісімсот талярів за кожного. Це було за кілька тижнів виконано, і визначену суму припроваджено з Криму за тих п’ятдесят чоловік. Забравши цей викуп, Хмельницький відпустив і цих татар, наказавши переказати ханові та іншим своїм начальникам у Криму, аби вони взагалі не допомагали воювати полякам із козаками, а якщо не послухають того, то й він, Хмельницький, прибравшись із козацьким військом та іншими помічниками, подбає, з божою поміччю, навідати їх у Криму і розвинути свої християнські хоругви посеред Бакцисарая, Козлова, Ke- фи та інших кримських міст та замків.Коли відкуплені від Хмельницького й відпущені татари розголосили це в Криму, тоді в усіх дуже зм’якшилися серця і притупилося жало їхньої відваги на козаків — татари почали вельми нарікати на старого вмерлого хана, котрий учинив з козаками розбрат, і скреготали зубами на нового хана, котрий побратався з поляками, виставляючи йому перед очі ущербок своєї кримської сили, учинений їм двічі від Хмельницького,— такого-бо ущербку не мали вони від поляків при Хмельницькому і за сім літ у всіх із ними битвах 417.
417 Невдоволення частини татар проти хана було результатом блокади Хмельницьким Криму з долу і з моря при допомозі запорожців, донців і калмиків.