Про шведського короля, який повернувся з дороги в Інфлянти, і про розсіяного Штеїмбоком Гонсевського; про вигнання через пострахангальського князя з Хойниць; про прибуття польського короля із військом від Хойниць до Гданська і про надану йому там допомогу; про шведський намір іти на Гданськ і про зміну його; про бремського коменданта, який дістався польському королеві під Гданськом; про нововведення в польському війську і про військові успіхи над шведами підляського воєводи; про тодішніх посеред
Шведський король не міг уже через московські й козацькі війська ввійти до Інфлянтів, через це вчинив над річкою Двіною на оборону Риги міцний шанець і, осадивши його військом, повернувся до Пруссів.
Із цієї дороги він відпровадив набік генерала Штеїмбока проти гетьмана литовського Гонсевського °67, якого він, Штеїмбок, несподівано настрашив і розсіяв його військо. A польський король із військом притягнув до Хойниць і, застрахавши татарськими темру- ками ангальського князя 068 з військом, який там був, виправив його в цілості назад із Хойниць під конвоєм δ69. Сам він у Хойницях довго не барився і пішов на Гданськ, де був сердечно прийнятий 570 — йому допомогли тут гарматами й іншою артилерією, а військо його було розміщене довкола Гданська по кватирях. Король же шведський з’єднався із генералом Дугласом і почав був робити через Віслу міст, прагнучи перейти її зі всіма своїми військами та обозами і потягти до Гданська, де й увійти з польським королем у генеральну баталію. Але той ще не завершений міст докінчила зимова вісляна крига, бо розбила його, і завернула таким чином шведську інтервенцію назад до Малборка. Тим часом був загнаний до гданської пристані морською фортуною і легко дістався до рук польському королеві бремський губернатор Кенігсмарек °71, який рівнявся славою до Вітемберга і був страшний полякам,— він віз у двох шкоцьких кораблях5 2 гармати шведському королеві та значну суму грошей.74 Поляки з росіянами остаточно погодилися вступити в переговори B жовтні 1656 p.
75 Ян-Казимир був бездітний.
573 Мир хотіли постановити поляки через посередництво французького посла Лямбре.
5'[84] Кьонігсмарк. Особа це була справді поважна, якийсь свояк Карла-Густава.
D'2 Ha п’яти кораблях.
Він їхав до Пруссів. Шкоцький — шотландський.67 Очевидно, мається на увазі бій під Филиповом. Після цього Гонсевський (Госевський) відступив з Польщі у Жмудь, у Великому Князівстві Литовському.
68 Князь Ангальт мав 600 шведів.
69 Назад, тобто в Померанію (Помор’я).
570 Тріумфальний в’їзд короля до Гданська був 15 листопада 1656 p.
У польському війську тоді ж було вчинене нововведення — замість посполитого рушення зазвано було до війська охітних слуг. Підляський воєвода виправився з ними, маючи вісімнадцять хоругов, на військовий чин, а діставши звістку, що до Познані простує п’ятсот курфюрстових рейтарів з новим провіантом, напав на них під селом Сільною і розгромив дощенту, взявши в неволю їхнього оберштера, від чого в маркграфстві посіялася велика тривога, а до підляського воєводи були послані комісари із запитом, чому так чиниться. Він відповів, що через шведські гарнізони, які лишаються у великопольських містах. Ha те комісари сказали, що вони без відома свого прусського князя не можуть постановляти миру, однак із Косцян та і з інших, менших, міст зведуть прусські гарнізони під польським конвоєм.
Шведський король, лишаючись у Пруссах і побачивши супротивні до його намірів дії, почав через олендерське та французьке посередництво перемовлятися з поляками про мир з тією, проте, умовою, щоб Прусське князівство належало відтоді не до Польщі, а до Швеції 573. Але поляки на ту умову не зважили, принаймні виявляли бажання воювати та вмирати й за те Прусське князівство. Роздумували вони однак, із ким першим — зі шведом чи з Москвою — постановити пакта, уже частково у Вільні й визначеного, бо коли цього не вчинити, то Литва напевне відгорнулася б назавжди від Корони Польської. Отож було ухвалено спершу постановити мир з московським государем і назвати його електом своєї Корони з корисними для себе умовами 574 — цього не захоче заборонити Річі Посполитій при своєму нещасливому наслідництві 570 й сам польський король.
Це лишає полякам надію, що коли великий государ московський буде вибраний на електорство Корони Польської, то з часом Царство Російське може дійти з Польщею до такої унії й віри, в яких перебуває з ними Литовське князівство. Крім того, можна буде цілком помиритися і з Хмельницьким і повернути через те не лише міста й провінції зі Смоленськом, але й привернути до Польщі й Інфлянти.580 Шведський король збирав військо під Малбургом, стеріг проходи до Гданська Штеєнбок.
581 Посли московські — князь M. Одо- євський, князь I. Лобанов-Ростовський, окольничий В. Чохтов, дяк Ю. Юр’єв і Г. Дохторович. Посли польські — Я. Красінський, воєвода полоцький, X. Завіша, маршалок Великого Князівства Литовського, Я. Завіша, біскуп віленський, та ін. Наради відбувалися до 24 жовтня 1656 p.
582 Текст договору звіряємо за кн. Rudawski J. Historia Poiski od smierci Wtadyslawa IV do pokoju Oliwskiego.— Могилів, 1855.— СПБ.— T. II.— C. 163—165. Постановлено договір 1 листопада 1656 p.
583 Неточно: «Ухвалили обрання великого князя московського на трон польський і Великого Князівства Литовського ще за життя щасливо пануючого Яна- Казимира», але з умовою, що це має вирішити сейм, а доти має бути мир та союз.
578 Королева вела переговори з військом через Чернецького. Крім того, це було восени 1656 p., і тоді ще рано було остерігатися Ракочія, та ще в союзі з козаками.
579 Виплачено 30 тисяч гульденів і виділено 6 тисяч чоловік.
577 Штеєнбок мав намір перехопити польську королеву.
576 Міста у Великій Польщі.