Про рушення Хмельницького з-під Білої Церкви на Гончариху; про зупинку його там; про звістки, які він одержав про поляків, / про його намір іти на них походом; про Кривоносову виправу до Бара; про взяття Бара з численною здобиччю; про те, як стояв Кривоніс під Кам'янцем-Подільським і про його поворот до Хмельницького; про задум Хмельницького йти на Пиляву і про з’ЇЗд поляків у Збараж до Вишневецького; про те, як Вишневецький із військом підхилився під команду нових гетьманів; про зосередження по
Хмельницький, гетьман Запорозького війська і всієї малоросійської України, розіслав був вищезгаданих своїх полковників із козацькими військами на Поділля, Волинь та в Литву, а сам з меншою частиною козацького війська, що лишилася біля нього, з Тугай-беєм та його п’ятитисячною ордою 167 більше не барився коло Білої Церкви, а 27 червня рушив звідти з усім військом та обозом до Паволочі, наміряючись дійти до так званого поля Гончарихи 168.
Йшов він туди неквапно, а дійшов і спинився там обозом 8 липня. Простояв він там шість тижнів, тобто від 8 липня до 19 серпня 169, оскільки знову чекав, що до нього прибуде з України козацьке військо. Чекав він тут також і повернення з Поділля й Волині своїх полковників 170 і приглядався неоспалим своїм серцем до ляд-
Церква у Староконстантинові (38).
171 Про повернення Кривоноса до Хмельницького немає інших даних. Ta й не потрібно це було. Від Константинова він пішов на Межибож, оминув його і рушив на Бар. 25 липня Бар упав.
Бар. Літографія (18).
172 Кривоноса відкликав Хмельницький, бо з 24 серпня мали початися переговори з поляками.
ської поведінки та до їхніх переміщень. Ці звістки він діставав від своїх зичливих приятелів та братів по греко-руській релігії, а також від шпигунів, яких спеціально посилав, щоб розвідували про всі лядські ради й замисли. Спершу Хмельницький, дізнавшись від своїх шпигунів, що поляки на чолі з гетьманами зібралися у великім числі в Глинянах, а на чолі з Вишневецьким — у Збаражі, хотів іти на них напрямки. Але в цей час повернулися до нього полковники Ганжа, Остап та Кривоніс, і Хмельницький змінив свій намір. Він знову виправив для військового чину на Поділля Кривоноса разом із десятьма тисячами війська і десятьма гарматами,— цього разу Кривоніс мав більше щастя, ніж у першій виправі, бо тільки-но прибув на Поділля, без великих зусиль узяв місто Бар171.
Полягло там від його зброї чотирнадцять тисяч посілих німців, шляхти, яка поховалася тут зі своїми скарбами, їхніх дворових слуг та іншого люду. Було взято там, у Барі, крім великої, у скарбах і коштовностях, здобичі, яка дісталася Кривоносовому війську, ще й багато гармат та велику кількість всіляких запасів; полонено було там навіть котрогось із Потоцьких. Bce це Кривоніс припровадив Хмельницькому.173 Ha цьому місці обривається Be- личковий текст в оригіналі. Подальший текст узято з копії Судієнка. Опис Пи- лявської битви тут надто короткий, коли порівняти його хоч би 3 описом Твардовського, який Величко мав під рукою. Це дає підставу думати, що кінець розділу дописав хтось інший або ж Величко не довіряв Твардовському, а факти звірити не міг.
174 Див. приміт. 162.
Від Бара Кривоніс із військом подався був брати Кам’янець- Подільський, але побачивши, що добути його не з руки, повернувся звідти до Хмельницького 172 на Гончариху 173— його військо було надихнуте цими перемогами. Хмельницький після того, як вернувся Кривоніс, вирішив іти під Пиляву, де був міцний замок. Тим часом деякі вірні й знамениті шляхтичі зі своїми військами оминули своїх нових гетьманів, які стояли з військом у Глинянах, і для якоїсь наради та спільних військових дій прибули до Вишневе- цького у Збараж 174 і про щось корисне для себе там порадилися. B цей час Кривоніс, що його Хмельницький виправив на Поділля, здобув, як уже писалося, Бар. Поляки, які були з Вишневецьким у Збаражі, довідавшись скорботну новину про взяття Кривоносом Бара, опустили були свої крила, але князь Вишневецький, покладаю- чи добру надію на воєнну згоду, рушив з усім військом, яке зібралося навколо нього, із Збаража до Глинян, щоб схилитися під команду
нових гетьманів. Усе військо вирушило від Глинян у поле i під Чол- 175 Це сталося 1 вересня. ганським Каменем з’єдналося в один обоз 175. Поляки тоді налічува
ли найвиборнішої кінної воєнної шляхти, в багатих і знаменитих уборах, із численними скарбами та золототканими креденсами, тридцять тисяч.
Людей обозових при валках та обозах, озброєних мушкетами, було сто тисяч з лишком.
Місце бою під Пилявою (6).
176 Точніше, поляки втекли B НІЧ 3 13 на 14 вересня. Хмельницький ударив на поляків 13 вересня.
177 Поляки вважали, що у війську Хмельницького 120—150 тисяч. Цифри Be- личка можуть бути применшені, а польські прибільшені.
178 Бурнус — плащ з каптуром.
179 ТутуЛітописі Величка велика прогалина — загублено кінець першої, повністю другу, третю, четверту і перший розділ п’ятої частин.
Тим часом поляки одержали звідкілясь звістку, що Хмельницький з усім військом потягся під Пиляву, сподіваючись узяти шляхетський скарб, замкнутий за міцними мурованими замковими стінами. Це й насправді було так, оскільки 20 серпня Хмельницький таки рушив із Гончарихи на Пиляву. Він ішов туди неквапним ходом, приглядаючись до польських переміщень,— за його відомостями, й поляки потягнулися від Константинова з усім обозом і скарбами туди ж, під Пиляву. Коли вони дійшли до Пиляви, то застали вже тут, на другому боці річки Пиляви, багнистої і важкої до здобуття, Хмельницького. Той стояв зі своїми обозами на тамтешніх великих горбах і пагорбах. Поляки тут належно не влаштувалися і після однієї та другої військових спроб проти Хмельницького втратили сміливість і військову вигадку. A в четвер, на свято Воздвиження чесного хреста, 14 вересня 176, після удару Хмельницького, майнули навтьоки. Вони тікали без пам’яті, як хто міг і куди міг, кинувши всі свої великі обози з численними пребагатими статками і скарбами, залишивши їх на користь і в нагороду Хмельницькому. Вони втратили тоді й кільканадцять тисяч свого війська, хоч Хмельницький мав під Пилявою свого козацького війська 5002, а Тугай-бей тільки 5000 177. Але Хмельницький на пострах полякам перебрав багатьох козаків по-татарському в бурнуси 178 й вивернуті кожухи. Тим він одурив поляків і, наповнивши їхні серця страхом, примусив цих багатирів над келишками з токайським вином тікати без пам’яті. У цій битві під Пилявою втратили поляки багатьох своїх особливо визначних жовнірів і всю славу [...] І79.
C. Туптало.
Сотник часів Б. Хмельницького (15).