Про повторне вислання посланців від Хмельницького до короля, але вже не з перепросинамиу а з повинною за Батозький розгром Калиновського і з проханням прислати комісарів, щоб обміркувати Зборовські та Білоцерківські пакти на кращу користь Малій Росії і з обіцянкою від себе припинити війну й порвати з татарами; про виправу від короля до Хмельницького двох осіб для переговорів про умови миру; про зустріч їхню й прийняття; про жорстку розмову з ними Хмельницького і про недоброзичливу відправу їх до

²¹⁹ Козацькі посли прибули в серпні. Вимагали ще й повернення Зборовсько- го трактату.

Через кілька тижнів після цього Хмельницький знову виправив до короля своїх послів із листом, де вже не перепрошував за Батозь- ку поразку, але впокорювався в своєму переступі його королівській величності²¹⁹.

і слушно обваживши два попередні пакти, тобто Зборовський та Білоцерківський, виміряли б і розміркували, що можна вчинити для кращого задоволення та життя Запорозького війська й усього україно-малоросійського народу. Сам же Хмельницький, бридячись уже багатолітньою і багатокровною війною, не тільки готовий її припинити, але й зовсім порвати, на бажання Корони Польської, союз із ханом.

²²⁰ Півторакожуха Kapno — козацький ватажок, герой боротьби з поляками після повстання Остряниці та Гу- ні, вів партизанську війну в степах.

Б. Хмельницький. Ікона з Покрови (7).

Ha цей лист його королівська величність спершу мало зважив, не вірячи йому, але потім роздивився і не послав до Хмельницького відразу комісарів, щоб не спіткало їх те, що спіткало колишніх у Білій Церкві, а виправив до нього двох значних руських шляхтичів Зацвілховського й Чорного, які спізналися були і заприятелювалися з Хмельницьким ще 1645 року на Мерлі, коли ляхи з козаками ходили проти Півторакожуха . Король наказав їм, аби 'звістили Хмельницького, що коли той відпустить до короля в заставу для більшої певності одного з двох своїх синів, а з татарами розбратається якнайдалі за місяць, то король пришле йому під Київ комісарів. Ще він сказав, щоб посли з обличчя й розмови Хмельницького зрозуміли, чи щиро він шукає королівської ласки. Ti особи, яких випра-

²²¹ Опис прийому послів Величко взяв у Твардовського, який вийняв його з правдивої реляції C.

²²² Хмельницький вважав, що комісія не потрібна, бо він згоден пристати на Зборовські умови. Від Білоцерківського трактату він відрікався, бо його й сейм не потвердив.

²²³ Про короля на чолі комісії реляція Потоцького не говорить. Хмельницький ставив вимогу відправляти комісію без війська, було вимовлено й термін — 1 січня, місцем визначено Чуднів. Переговори ці лишилися без наслідків.

²²⁴ Станіславу Потоцькому.

²²⁵ Війська було на папері 30 тисяч, а насправді ледве 20 тисяч.

вив король, наблизилися до Чигрина й звістили про себе Хмельницького ²²¹. Хмельницький послав їм назустріч на чолі загону в півтораста коней свого сина Тимоша. Тиміш зустрів їх і, ласкаво привітавши, припровадив у дім свого батька, який вийшов до них на ганок і з прихильним та веселим видом привітав їх. Після того вони обідали, багато разів випиваючи за королівське здоров’я і за Запорозьке військо, та палили за здравницю з гармат. Коли ж посли переночували й прийшли до Хмельницького для справування свого посольства, то Хмельницький спочатку сказав їм, що він здивувався, як це вони, такі поважні особи, зважилися їхати до нього в чисте пекло, адже повсюди лютує мор і лише Чигрин та Суботів ним не зачеплені. Коли ж після всіляких розмов посли запропонували Хмельницькому те, для чого були послані, тобто, щоб він послав у заклад королю свого сина й розбратався з татарами, Хмельницький дуже роз’ярився і, вхопившись за шаблю, що висіла при боці, відповів їм: «Коли б хто інший, а не ви, мої знайомці й друзі, були прислані до мене з тим посольством, то я міг би напевне вчинити щось інше». Він сказав їм ще й таке: «Чи не бачите моєї до вас, поляків, прихильності й пошани, адже, знісши вас нині на Батозі, не тільки міг вас укінець знищити й розорити, але й, пославши численні козацькі й татарські полки, міг би вас загнати й за самий Рим». Після того королівські посли, впокоривши гнів Хмельницького поміркованими й ладними словами, попросили в нього відповіді на викладені в листі Хмельницького до короля постулати, а також і на сказане ними, послами.

Коли названі вище посли повернулися з цим звіщенням і розповіли королеві весь хід свого посольства, король відразу ж послав розпорядження подільському воєводі, новому польному після Ka- линовського гетьманові ²²⁴, рушати із військом, якого на той час було зібрано небагато, до України і стати обозом під Ковелем. Там гетьман зупинився і чекав, доки набереться до нього більше війська, терплячи від свого вояцтва незадоволення; воно на лихе замірялося, бо не було забезпечене харчем та грішми.

Там поляки стояли аж до Пилипівського посту, і гетьман набрав безліч війська ²²⁵, але серед нього з’явився голод, і вояки почали вже ремствувати на гетьмана. Тому він мусив розпустити їх на три милі довкола Ковеля на зимові кватирі, бо вже настала тоді й зима. Зима видалась у той рік з відлигами, постійними сльота- ми й приморозками, і це перешкодило польському намірові, учиненому на розорення України, тягтися туди з військом та обозами.