Про польську конфедерацію під Тишовцями на шведа; про розі- слання конфедератських універсалів у Польщу і звідомлення королеві Казимирові про ту конфедерацію; про марнотну Казимирову виправу посла до хана, щоб той приборкав Хмельницького, і про те, як король Казимир прибув з-за кордону у Ланцут до конфедератів; про коронного маршалка Любомирського, який один час жив із польською короною у Венграх; про потвердження королівською присягою тої конфедерації і про розіслання в усю Польщу королівських
486 Це було 29 грудня 1655 p. Присягу складали в Тишовецькому костьолі.
487 Королю писали ще перед Тишове- цькою конфедерацією.
Коронні гетьмани з військом, яке було при них, і з численною шляхтою побачили, що шведи обходяться з ними не за пактами, постановленими в Усті й Кракові, з’їхалися під Тишовцями 486, де склали на шведів конфедерацію, присягнувши покласти один за одного свої голови,повернути віднятушведамисвоюстарожитнювольність, не покидати конфедератського з’єднання і не упоминатися заслуг, доки не закінчиться почата ними війна проти шведів.
Уклавши цю конфедерацію і затвердивши її присягами, вони сповістили про це свого короля і запросили його до себе 487; крім того, закликали до себе через послані в Польщу універсали своїх братів, польську шляхту, і пообіцяли й прирекли, що за відступництво від свого пана, польського короля, вони дістануть прощення. До того ж закликав своїмиКурфюрст Фридерик Вільгельм (31).
Замок Малборк.— План (29).
488 Шльонськ і Опольське князівство належали тоді Габсбургам.
489 Переговори з ханом король вів ще зі Шльонська. Пізніше було вислано в Крим посла — Яна Шомов- ського, його вислав король з Глогівки. Сам Ян-Казимир виїхав у лютому до Львова, щоб звідтіля вести переговори з Україною. Хмельницький у цей час вів переговори зі шведським королем. 13 січня 1656 p. в Чигирин вислано шведських послів.
490 Хмельницький був тоді зв’язаний з ханом договором, підписаним під Озерним (див. приміт. 424), і вів одночасно переговори з Яном-Казимиром. Отже, польський король діяв не тільки через хана: було визначено навіть послів для утвердження і підписання миру з козаками.
Але це було вже після Ланцут- ської конфедерації.491 Хан вислав свого посла до Хмельницького, про це він звідомляв і польського короля в листі від 27 лютого, і тільки; коли Хмельницький рішуче відмовив польським послам, хан хотів слати військо, але до того не дійшло.
492 Хан був уже під Галичем, але ще на початку листопада повернувся у Крим. Основні переговори з ханом і Хмельницьким почалися після Ланцутської конфедерації і тяглися до весни.
493 Гетьмани мали аудієнцію у короля в Ланцуті 21 січня.
494 Єжи Любомирський був одним з ініціаторів повернення короля до Польщі.
особливими універсалами, розсіяними по всій Польщі, й Андрій JIi- щинський, гнєзнинський примас і архібіскуп, заохочуючи Річ Посполиту рятувати занепалу Польську вітчизну і давні ЇЇ вольності.
Польський король Ян-Казимир перебував тоді в своєму Ополь- ському князівстві 488 далеко за польськими кордонами. Він одержав листа від польських конфедератів зі звісткою про їхнє з’єднання на шведа та про відновлену до нього приязнь і, прагнучи не мати жодної перепони в своєму замислі від козаків, відразу виправив свого посла до кримського хана 489 з проханням, щоб той рушив із ордами на Хмельницького і спробував приборкати його й прихилити по- колишньому в королівське підданство 49°. Прийнявши це посольство, а воно було не без подарунків, хан рушив із ордами на Хмельницького 491, наблизившись до Чигрина, дав знати про себе Хмельницькому, запропонувавши йому в умову, щоб той, як колись, упокорився польському королеві, разом із ним, ханом, допоміг йому проти шведа і тим заслужив прощення за свій переступ.
Ha цю ханську пропозицію Хмельницький мало дбав, бо мав готові козацькі війська, і відправив ханського посла ні з чим. Хан був, либонь, зневажений цим, однак, пам’ятаючи одне те, що сказав був Хмельницький через відкуплених татар (що має з козацькими військами навідати його в Криму), а друге, знаючи, що біля Хмельницького стоїть приготоване козацьке військо, не зважився чинити йому жодної шкоди.
A король Ян-Казимир, відправивши до хана свого посла 492, сам рушив зі згаданого свого князівства до Польщі і, прибувши до Ланцута, застав тут конфедератське військо з коронними гетьманами 493; друга значна партія польського війська (як вище сказано) на чолі з коронним хоружим Конецпольським, з князем Вишневецьким та НеМиричем була в Пруссах при шведському королі. Прибуття короля до Ланцута сконфедероване військо зустріло з приємністю, та й королеві те військо було корисне навзаєм. Тут уже був з п’ятитисячним своїм загоном і коронний мар- шалок Любомирський 494, що вивіз був із собою до Венгрів за Карпатські гори (ще перед нашестям на Краків шведів) польську корону і перебував там із нею аж до часу конфедерації. Польський король Ян-Казимир, з’єднавшись із сконфедерованим військом у названім уже Ланцуті і схваливши тут конфедерацію та потвердивши її повторно присягою, зараз розіслав у всю Польщу свої королівськіуніверсали, відпускаючи ними гріх відступництва всієї Річі Посполитої від себе і закликаючи її, як колись, до союзу з собою, що було завдяки цим універсалам цілком справлене.
Портрет Є. Любомирського (31).
49э Шведів, крім кварціальних Конец- польського, було 7 тисяч.
490 Конецпольський з Вишневецьким зрадили 11 лютого. 3 ними було 9 тисяч війська.
49, He до Варшави, а до Ловича.
498 Бій під Голубовим був 18 лютого.
499 Генералісимуса Яна Адольфа.
